За Друг, Старицький приїхав до Києва 20-річним студентом 1860 року й провів тут майже все життя; у 1870-х жив на Тарасівській, якийсь час на Куренівці, на Караваєвській (тепер Льва Толстого). Рано залишившись без батьків, він виховувався в родині Віталія Лисенка; Микола Лисенко став йому другом на все життя, а його сестра Софія дружиною. З 1897 року Старицький цілком присвятив себе літературі. Помер 1904 року, похований на Байковому кладовищі; на тильному боці пам’ятника його слова: «Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя». На будинку меморіальна дошка. У флігелі садиби (№ 93-б) є окрема картка.
Саксаганського, 93: музей Михайла Старицького
У 1898–1904 роках тут жив з родиною Михайло Старицький, корифей українського театру, драматург і письменник, а 2002 року після тривалої реставрації в будинку відкрили його музей. Старицький оселився в квартирі на другому поверсі, а майже одночасно сюди переїхала родина його старшої доньки Людмили Старицької-Черняхівської, письменниці й громадської діячки, яка працювала з батьком до останніх днів як літературна секретарка й співавторка. Віддавши всі кошти від продажу маєтку українському театру, Старицький жив скромно, з гонорарів. Його «За двома зайцями» фактично переспів п’єси Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». Єдиною пристрастю, крім театру, були шахи: грав він навіть з корифеями у «Варшавській кав’ярні» на Лютеранській, 3.
Історія
Відомі люди
Михайло Старицький (1840–1904), драматург, письменник, режисер, жив тут у 1898–1904 роках; Людмила Старицька-Черняхівська, його донька, письменниця, жертва сталінських репресій.
Джерела
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 461–462