За Друг, дерев’яна церква Різдва Христового стояла з 1564 року ближче до підвищення давнього Зборичева, чи Боричевого, узвозу, яким у давнину пролягала єдина проїзна дорога з Києва до Дніпра. Мурована церква стала парафіяльною. 15 липня (за старим стилем, у день святого князя Володимира) від неї йшов хресний хід до Хрещатицького джерела для водосвяття. Храм відігравав важливу роль у формуванні забудови й ландшафту Подолу. У 1837–1841 роках з південного боку прибудували бічний вівтар. У процесії 1861 року попереду їхали два жандарми, за ними оркестр, несли хрест і три корогви, ішли священики, несли 8 цехових значків, а домовину, накриту червоною китайкою, оточували ще 11 міських цехових значків. Під час панахиди співав місцевий хор.
Петра Сагайдачного, 2: церква Різдва Христового
Біля цієї церкви 7 травня 1861 року, у дощову неділю, зібралося кілька тисяч киян, і зібралися вони заради Тараса Шевченка. Домовина з прахом поета, яку везли з Петербурга до Канева, стояла тут 6–7 травня. Влада боялася демонстрацій і промов, тож увечері до церкви приставили поліцію, а вранці ще й кінних жандармів, що, як писав священик Петро Лебединцев, лише зацікавило всіх перехожих. Люди заповнили Олександрівську вулицю, Андріївську й Михайлівську гори; фотограф Воюцький зняв труну з рідними, друзями й киянами. Надвечір процесія з оркестром, хрестом, корогвами й цеховими значками рушила вздовж Дніпра до Ланцюгового мосту, до пароплава, і розтяглася на версту. Саму церкву, кам’яну й однобанну, звели 1810–1814 років за проєктом Андрія Меленського замість дерев’яної 1564 року. 1935 року її зруйнували, а у 2002–2003 роках відтворили.
Історія
Відомі люди
Тарас Шевченко (1814–1861), поет; 6–7 травня 1861 року в церкві стояла його домовина дорогою до Канева; Андрій Меленський, архітектор церкви; Петро Лебединцев, священик, автор спогадів про ці дні; Воюцький, київський фотограф, який зняв труну поета з присутніми.
Джерела
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 370–372