1778; 1811 (надбудова) · І. Григорович-Барський; А. Меленський · бароко, класицизм · Пам’ятка архітектури національного значення, охоронний № 260130 · читати 3 хв
Перший студентський гуртожиток Києва стоїть не за монастирськими мурами, а просто на набережній. У бурсі Київської академії жили учні, здебільшого сироти й діти бідних батьків, яких утримувало братство. Попередня бурса, з мурованим фундаментом під наглядом Івана Григоровича-Барського й дерев’яним верхом, вміщала до 400 бурсаків і згоріла в серпні 1775 року. Нову зібрали всім світом: по митрополії оголосили збір коштів, і 1778 року за проєктом того ж Григоровича-Барського постав цегляний одноповерховий корпус з високим заломленим дахом і фронтонами, як личить українському бароко. Тринадцять кімнат, дві з них під лікарню.
1811 року архітектор Андрій Меленський надбудував другий поверх і вбрав будинок у класицизм, а велика пожежа того ж року бурсу майже не зачепила. Тут жили поет Петро Гулак-Артемовський (1802–1814) і Семен Гулак-Артемовський (1824–1830), майбутній автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм».
Після 1901 року в колишній бурсі були склад кахлів, чорнильна фабрика, склад борошна Нестле, квартири й єврейська школа. Тепер це корпус Києво-Могилянської академії.
Перший дерев’яний будинок бурси містився на території Братського монастиря. Дерев’яну надземну частину попередньої бурси зводили під керівництвом «тесального майстра». Збір коштів оголосили за розпорядженням митрополита; пізніше до нової бурси добудовано цегляну кухню. Після пожежі 1811 року до трапезної бурси перевели клас граматики, а в залі другого поверху розмістили конгрегаційну церкву. Під час війни 1812 року тут була військова аптека (до 1814 року). Після реорганізації академії сюди перейшли нижчі класи, з яких утворилося духовне училище, що працювало тут до 1901 року.
Будинок цегляний, з трьох об’ємів: бічні крила, висунуті на червону лінію, утворюють курдонер перед входом з доричним портиком середини XIX століття. Перший поверх з невеликими низькими вікнами й рустованими пілястрами зберігає риси первісної будівлі XVIII століття; у кількох кімнатах збереглися коробові склепіння. 1972 року (за Вікіпедією, 1974) на фасаді встановлено бронзову дошку з барельєфом Семена Гулака-Артемовського (скульпторка Галина Кальченко, арх. А. Ігнащенко). Наприкінці XX століття тут був Київський філіал Одеської морської академії; у НаУКМА будинок має № 9 серед корпусів. Пам’ятка архітектури національного значення, охоронний № 260130.
За Друг, попередню бурсу спорудили 1765 року, а дерев’яний поверх на мурованому фундаменті зводили під керівництвом «тесального майстра» Петра Неділка. На нову бурсу після пожежі пожертви надходили не лише з Києва, а й з усієї України та з-за її меж, від численних вихованців академії. Петро Гулак-Артемовський після академії вступив вільним слухачем до Харківського університету, 26 років викладав там історію, а 1841–1849 був його ректором; українською почав писати 1817 року, найбільший успіх мала його казка «Пан та Собака». Неподалік бурси на набережній був рибний базар: рибалки привозили улов човнами й продавали торговкам, які перепродували його вроздріб.
Петро Гулак-Артемовський (1790–1865): поет і перекладач, автор байок українською. Семен Гулак-Артемовський (1813–1873): композитор, співак і драматичний актор; навчався в повітовому духовному училищі. Іван Григорович-Барський: київський архітектор. Христіан Бунге: штаб-лікар, деякий час працював у лікарні при бурсі; Петро Неділко, «тесальний майстер», керував зведенням дерев’яного поверху бурси 1765 року.
Звід пам’яток, «Бурса київської академії кін. 18 – поч. 19 ст.» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/naberezhno-hreshchatitska/bursa-kiyivskoyi-akademiyi-kin-18-poch-19-st_-v-yakiy-prozhivav-gulak-artemovskiy-s-s) · Вікі любить пам’ятки, ID 80-385-0193, Q12085816 (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам’ятки/Київ/Подільський_район_(Г–П)) · Вікіпедія, «Бурса (корпус НаУКМА)» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Бурса_(корпус_НаУКМА)) · Вікіпедія, «Набережно-Хрещатицька вулиця» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Набережно-Хрещатицька_вулиця) · Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 360–361
