Дизель-моторна станція мала статус пам’ятки місцевого значення, знесена 2005 · читати 2 хв
Квартал між Набережно-Хрещатицькою, Ігорівською, Сагайдачного й Боричевим узвозом понад шістдесят років жив борошном. 1857 року на розі Ігорівської й Набережно-Хрещатицької купець Андрій Глезер звів перший триповерховий цегляний корпус парового млина. 1870 року млин купив Ізраїль Бродський, родоначальник династії цукрозаводчиків, а за його сина Лазаря підприємство розрослося аж до Боричевого узвозу.
Горів млин із завидною регулярністю: новий чотириповерховий корпус 1888 року згорів через три роки, елеватор вигорів 1906-го. Щоразу відбудовували більшим, і у 1914–1915 роках це було найбільше борошномельне підприємство міста: 3 мільйони пудів борошна на рік, 185 працівників, паровий і три дизельні двигуни. Дизелі в станції, яку 1912 року спроєктував Олександр Вербицький, стояли на коркових подушках, щоб гасити вібрацію. У конторі касиром служив поет Єгуда Лейб Левін, до якого 1880 року приходив Шолом-Алейхем.
1920 року більша частина будівель згоріла. Дизельну станцію знесли 2005 року, тож на цій ділянці від млина не лишилося нічого; з усього комплексу вцілів тільки елеватор на Боричевому узвозі, 13.
Перший корпус Глезера згодом став конторою й не зберігся. Корпус 1888 року стояв по фронту Набережно-Хрещатицької й згорів 1891 року. 1892 року Лазар Бродський з групою підприємців заснував «Товариство Київського парового борошномельного млина», якому 1904 року, після смерті засновника, присвоєно його ім’я. 1892–1895 років на розі Набережно-Хрещатицької й Боричевого узвозу постав п’ятиповерховий корпус з вежкою, а по фронту Боричевого узвозу цегляний елеватор з трьома дерев’яними вежами; новий елеватор на місці згорілого 1907 року збудували за проєктом інженера Ч. Волкенштейна за участю В. Безсмертного. Дизель-моторна станція мала модернізовані романсько-готичні форми, контрфорси й щипець з овальним віконцем.
Двигуни млина мали загальну потужність 1750 кінських сил, а з боку Ігорівської підходила спеціальна колія. У дизель-моторній станції згодом містилися інститут зерна (з 1940) і лабораторна база заводу «Електроприлад» (з 1946); знесли її під будівництво готелю.
Андрій-Анс Глезер, київський купець 1-ї гільдії, засновник парового млина. Ізраїль Бродський, родоначальник династії київських цукрозаводчиків, власник млина. Єгуда Лейб Левін (псевдонім Єгалел, 1844–1925), поет, служив касиром у конторі млина. Шолом-Алейхем, письменник; замолоду бував тут і згадав це в автобіографічній повісті «З ярмарку».
Звід пам’яток, «Млин Бродського» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/naberezhno-hreshchatitska/mlin-brodskogo) · Звід пам’яток, «Дизель-моторна станція» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/naberezhno-hreshchatitska/dizel-motorna-stantsiya) · Вікіпедія, «Млин Бродського» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Млин_Бродського) · Вікіпедія, «Набережно-Хрещатицька вулиця» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Набережно-Хрещатицька_вулиця) · Візіком, координати (https://maps.visicom.ua/i/ADR3K0MXUANQ9BQGD7)
