1898–1900; 1903–06; 1909–14; 1933–36 · Г. Шеєль, Ф. Шеффель; первинний проєкт інж. В. Безсмертний · еклектика (неоренесанс), цегляний стиль · Комплекс пам’яток архітектури, науки і техніки місцевого значення, охоронний № 439-Кв · читати 3 хв
Воду для котлів брали просто з Дніпра, тому електростанцію й поставили на Подолі, біля самого берега, а на набережній для неї збудували окрему насосну. Будувало станцію акціонерне товариство «Савицький і Страус», у правлінні якого були інженери А. Абрагамсон, Г. Вольгемут і Олександр Страус, і 1900 року вона дала місту змінний трифазний струм напругою 2200 вольт. Головний корпус проєктували архітектори Г. Шеєль і Ф. Шеффель, а первинний проєкт Звід пам’яток приписує цивільному інженерові В. Безсмертному. Далі станція тільки росла: нові котли, парові машини, від яких живилися й трамваї, а 1903–06 років перший турбогенератор швейцарської фірми «Броун, Бовері і К°». 1913 року її потужність сягнула 16 275 кіловатів. Після революцій станцію якийсь час топили дровами, а повінь 1931 року зупинила її на півтора тижня. Під час Другої світової головні споруди вціліли, повністю зруйновано лише димар. Тепер тут Інститут вугільних енерготехнологій НАН України, а в машинній залі досі є мостовий кран, зроблений 1898 року спеціально для цієї станції, і турбогенератор «Броун, Бовері» 1910 року. Підлога біля щита керування викладена метлаською плиткою. Звід називає ЦЕС єдиною загальноміською електростанцією в Україні, що збереглася до наших днів.
1889 року акціонерне товариство «Савицький і Страус» уклало з містом договір на будівництво електричної мережі й збудувало в центрі Києва дві перші станції змінного струму. Потреба в потужнішій станції, яка давала б струм не лише для освітлення, а й для промисловості, привела товариство на Поділ. 1897–98 років правління товариства узгоджувало будівництво й замовляло обладнання за кордоном; водночас товариство заснувало власний кабельний завод. Напругу 2200 вольт на трансформаторах знижували до 190/110 вольт.
Згодом станцію разом із міською мережею придбало Київське електричне товариство. 1902–05 років тут встановили п’ять парових котлів і дві вертикальні парові машини, що давали змінний і постійний струм. 1903–06 років добудовано приміщення розподільчого щита й поставлено котли «Бабкок і Вількокс»; перший турбогенератор фірми (Берн, Швейцарія) мав потужність 1,5 тис. кВт. Зниження тарифів і безплатне підключення довели кількість споживачів до понад 5 тисяч. 1906 року прибудовано нову котельню, а 1909–14 років розподільчу підстанцію. Берегову насосну станцію основна стаття Зводу й перелік пам’яток датують 1909–10 роками, окрема стаття Зводу про неї подає 1898–1900 роки. 1915 року електрогосподарство перейшло до міського самоврядування.
У 1917–20 роках міська енергосистема майже зруйнувалася: 1921 року працювали тільки дві турбіни. Відновлення почалося 1922 року. Наприкінці 1920-х, ставлячи нову турбіну № 9, тут працювали О. Тирмас і П. Шевцов. Пізніше станцію передали Академії наук.
Головний фасад уздовж Андріївської оздоблено в еклектичних формах, переважно неоренесансу: високі вікна з півциркульними завершеннями, канелюровані пілястри-контрфорси. Найцінніший інтер’єр машинна зала з прогоном 22 м, клепаними фермами, ліхтарем денного світла й чавунними гвинтовими сходами. На містку перед щитом управління збереглася й огорожа з латунних труб.
Олександр Страус: інженер, член правління товариства «Савицький і Страус», що збудувало станцію, і директор-розпорядник його кабельного заводу на Татарці. А. Абрагамсон і Г. Вольгемут: інженери, члени правління того ж товариства. Г. Шеєль і Ф. Шеффель: архітектори головного корпусу. В. Безсмертний: цивільний інженер, якого Звід називає автором первинного проєкту. О. Тирмас: інженер, у 1920-х керуючий Київенерго; П. Шевцов: його заступник і головний інженер; обидва прийшли в київську енергетику ще до 1917 року.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ: «Центральна електрична станція, 1898–1900, 1903–06, 1909–14, 1933–36» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/andriyivska-vul/tsentralna-elektrichna-stantsiya-1898-1900-1903-06-1909-14-1933-3) · Звід пам’яток історії та культури України. Київ: «Центральна електрична станція. Головний корпус» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/andriyivska-vul/tsentralna-elektrichna-stantsiya-1898-1900-1903-06-1909-14-1933-3/tsentralna-elektrichna-stantsiya-golovniy-kopus-1898-1900-1903-06-1909-14) · Звід пам’яток історії та культури України. Київ: «Насосна водогінна станція (берегова)» (https://pamyatky.kiev.ua/streets/andriyivska-vul/tsentralna-elektrichna-stantsiya-1898-1900-1903-06-1909-14-1933-3/tsentralna-elektrichna-stantsiya-nasosna-vodoginna-stantsiya-beregova-18981900) · Вікі любить пам’ятки / Київ / Подільський район (А–В) (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Вікі_любить_пам’ятки/Київ/Подільський_район_(А–В)), ID 80-385-9001, 80-385-0004 – 80-385-0009 · uk.wikipedia, «Андріївська вулиця (Київ)» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Андріївська_вулиця_(Київ))
