П. Голландський · ампір · читати 1 хв
Один з найпрезентабельніших особняків Києва замовила Наталія Уварова, уроджена Терещенко, архітектору Павлу Голландському, який багато будував для Терещенків. Фасади в стилі ампіру вкриті маскаронами, гірляндами, смолоскипами й античними фігурами, а на парковому фасаді стоїть Артеміда з ланню, богиня, що опікується породіллями. Вибір не випадковий: графиня мала фах акушерки, практикувала й відкрила пологовий притулок. Колись на цій землі понад пів століття була садиба українського роду Веселицьких. Усередині збереглися ліплення, розписи, мармурові каміни й богемське скло. 1987 року особняк передали Українському фонду культури.
За Друг, 1917 року садибу продали комерції раднику М. Попову; 1918 року особняк займав командувач німецьких військ в Україні, потім надзвичайна комісія й ОДПУ–КДБ.
За Друг, на початку XIX століття ділянка між Липською, Липським провулком, Пилипа Орлика й Шовковичною належала Уляні Веселицькій, і родина володіла величезною садибою понад пів століття (1811–1870). Троє її синів стали військовими; один із них, Гаврило Веселицький (1774–1829), дослужився до генерал-майора. Після Веселицьких садибою володіли інженер-технолог Е. Адельгейм, цукропромисловець Лазар Бродський і князь С. Воронцов. 1911 року садибу розпродали частинами, і на її землях одразу постали особняки Миколи Ковалевського (Пилипа Орлика, 1/15) та Всеволода Демченка (Пилипа Орлика, 3). Акушерську практику графиня Уварова мала на Виноградній, 18, а пологовий притулок відкрила на Левашовській (Шовковичній), 13.
Наталія Уварова (Терещенко, 1890–1987), акушерка, замовниця особняка; Павло Голландський (1868–1959), архітектор; Уляна Веселицька, власниця садиби з 1811 року; Гаврило Веселицький (1774–1829), її син, генерал-майор; Лазар Бродський, цукропромисловець, один із пізніших власників садиби.
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 214–216
