За Друг, хто й коли будував Успенську церкву, точно не відомо, але за способом мурування стін, типом цегли й товстим шаром вапна з товченою цеглою дослідники визначили, що вона давніша за всі інші подільські церкви. 1613 року київські міщани реконструювали споруду. Церква мала 10-метровий іконостас у стилі рококо (1778) і срібні Царські врата (від 1784 року) з іменем жертводавця, козака Василя Білика. Після пожежі 1811 року хрестовокупольна, триапсидна, шестистовпна однобанна церква до початку XX століття зберігала первісний план. Дзвіницю 1835 року поставили на підмурівках старої дзвіниці XVIII століття й завершили напівсферичною банею з високим шпилем. Наприкінці XIX століття, у 1950-х і в 1979–1996 роках археологи виявили на церковному цвинтарі чимало поховань.
Контрактова площа, 1: церква Богородиці Пирогощі
Цю церкву згадує «Слово о полку Ігоревім», тож у неї один із найсолідніших літературних послужних списків у Києві. 1131 року її заклав великий князь київський Мстислав Володимирович, син Володимира Мономаха, а 1135-го будівництво завершили. Книга називає Пирогощу першою в Київській Русі церквою, спорудженою з цегли. У XVII–XVIII століттях Успенська церква була головним соборним храмом подолян, а в першій третині XVII століття кафедрою київських митрополитів. Тут уперше організувалося Київське братство, з кафедри собору виступали Іов Борецький і Петро Могила, а при церкві працювали міський шпиталь і школа. Цвинтар був найбільшим на Подолі. Після пожежі 1811 року храм перебудували в стилі класицизму, 1835-го прибудували триярусну дзвіницю зі шпилем-«голкою», а наприкінці XIX століття духовенство обліпило будівлю жовто-цегляними крамничками, бо місце ж вигідне, поряд торгова площа. Крамнички розібрали 1929 року, саму церкву зруйнували 1935-го. У 1997–1998 роках Пирогощу відбудували у формах давньоруської архітектури.
Історія
Відомі люди
Іов Борецький (митрополит Київський), виступав з кафедри собору; Петро Могила (митрополит Київський), виступав з кафедри собору; Василь Білик, козак, жертводавець срібних Царських врат (1784); Мстислав Володимирович, великий князь київський, заклав церкву 1131 року.
Джерела
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 390–391