Будинок 1798 року — один з небагатьох цегляних будинків цивільної архітектури кінця XVIII століття, що зберігся після пожежі Подолу 1811 року. Його споруджено дворянином Л. Вишневським і його дружиною на місці цегляного будинку, що згорів 1797-го. Садиба Вишневських склалася внаслідок злиття двох ділянок: 12 листопада 1765 року Л. Вишневський придбав половину садиби в киянки М. Кондратьєвої, 15 червня 1773-го — другу половину в її сина С. Кондратьєва, а 3 серпня 1798-го «прикупив» землю в І. Кушнянського. Садиба стала прямокутною і виходила на допожежний провулок, що вів до Торговельної (Контрактової) площі.
Первісно будинок стояв на червоній лінії вулиці, був одноповерховий, Т-подібний, зі склепінчастими підвалами, мав п’ять віконних прорізів та анфіладне планування, характерне для класицизму. 1806 року внаслідок пожежі в сусідній садибі Привалова будинок згорів; син Ю. Вишневський, який купив у матері погорілий будинок із садибою, відновив будівлі. Після перепланування Подолу 1812 року садиба набула п’ятикутної форми й прилягла безпосередньо до площі, тож головний фасад опинився в глибині, а тильна частина — з боку площі. 1852 року за духовним заповітом Ю. Вишневського садиба перейшла його дочці, вдові колезького реєстратора М. Рушковській. 1860 року вона за проєктом в.о. губернського архітектора М. Іконникова надбудувала другий поверх і здійснила ряд інших перетворень: з боку площі оформлено головний фасад з рисами неокласицизму та неоренесансу, із великим ордером і центральним гранчастим ризалітом. Первісні стильові ознаки втрачено; найбільше архітектуру порушила дерев’яна галерея, прибудована на місці ризаліту. Основну історико-архітектурну цінність становлять первісні склепінчасті перекриття першого поверху й підвалу. На території садиби були також цегляні одноповерхові крамниці з арковим проїздом, збудовані 1818 року в стилі класицизму; їхній фрагмент існував до 1968 року, коли їх знесли.