Прибутковий будинок 1912 року — цегляний, п’ятиповерховий, з підвалом та бічним проїздом на подвір’я, з плоскими залізобетонними перекриттями. Близька до Т-подібної форма плану зумовлена затисненою ділянкою й сусідством Катерининської церкви. Будинок мав центральне опалення, вантажні та пасажирські ліфти, електричне освітлення. Об’ємно-просторова композиція поєднує можливості нових будівельних матеріалів (великі прольоти бетонних перекриттів, широке стрічкове вертикальне засклення) і творче використання модерну та стилізованих форм ампірної архітектури в головному фасаді й інтер’єрі вестибюля: доричний ордер із «трофеями» в метопах, симетричні фігури Слави в оздобленні порталу головного входу, декоративні портики з вазами на рівні другого поверху, грифони й обеліски аттика (поновлені). Головний фасад тинькований, цоколь облицьовано тесаним гранітом.
У забудові великої площі пам’ятка виділяється точно знайденою масштабністю, виразною композицією фасаду, опрацьованістю деталей, скульптурним і декоративним оздобленням і вважається однією з найкращих київських будівель. 1926 року на базі великої кількості зразків промислової продукції, експонованої на контрактовому ярмарку, в приміщеннях будинку виник спочатку музей, а 1929-го — Державний науково-дослідний інститут економіки, техніки й раціоналізації торгівлі. Пізніше приміщення орендував Київський експериментальний завод харчових машин та інші установи; деякий час тут були Театр естради й літературно-музичний театр «Діалоги». 1995 року проведено реставрацію (архітектори Ю. Дмитревич, М. Стеценко) для нового орендаря — Управління НБУ по Києву та Київській області.