Будинок споруджено на території садиби кушнірського цеху на розі площі й провулка, що зник під час перепланування Подолу після пожежі 1811 року. 30 травня 1813 року комісія з відбудови Подолу передала садибу бургомістру Лакерді замість його старої біля Гостиного двору. За обмірами архітектора І. Штрома 1857 року будинок цеху був типовою класицистичною спорудою кінця XVIII — початку XIX століття.
10 квітня 1850 року садиба перейшла до купця 2-ї гільдії Г. Покровського, який торгував вином, бакалією й парфумами. Проєкт перебудови Штрома 1857 року не здійснили, бо він не відповідав фундаментам і стінам старого будинку; 1858 року архітектор М. Самонов розробив новий проєкт, і будинок перебудували майже точно за ним.
Двоповерховий цегляний будинок з підвалом зберіг від старого склепінчасті перекриття першого поверху й підвалів. Фасади в стилі пізнього класицизму: стрічковий руст, напівциркульні прорізи з архівольтами, пілястри з діамантовим рустом на першому й корінфські на другому поверсі, три балкони з ажурними ґратами. Перший поверх призначався під крамниці. Інтер’єр з ландшафтним живописом і ліпленням втрачено. На межі XIX–XX століть тут містилася Київська міська безкоштовна народна читальня, заснована 1891 року.