Наріжжя Тарасівської і нинішньої Скоропадського (у Друга Тарасівська, 1/19) має дві історії. У 1870–1880-х садиба площею близько 1 тис. кв. сажнів належала чиновнику І. Кірієнкові: одноповерховий будинок на кам’яному фундаменті з шестикімнатною квартирою, дерев’яний флігель із восьмикімнатною і сад на 300 кв. сажнях. Флігель здавали переважно студентам, а в 1892–1894 роках тут жив Михайло Грушевський. Нинішній п’ятиповерховий будинок 1905–1906 років належав хірургові Миколі Волковичу (1858–1928). Як майже кожен наріжний київський будинок, він завершується вежею зі шпилем, а металеві балконні решітки з боку Тарасівської повторюють огорожу на даху (стилізовані пальметки). Квартира Волковича № 3 мала 12 кімнат, з них три для прийому хворих. Волкович, родом із Городні на Чернігівщині, одним із перших в Україні почав робити складні операції на черевній порожнині, описав симптоми хронічного апендициту, створив хірургічну школу й заснував Київське наукове товариство хірургів (1908). На першому поверсі містилася контора маєтку князя Лопухіна-Демидова.
За Друг, у 1870–1880-х роках наріжна садиба належала чиновникові І. І. Кірієнку; на ділянці близько 1 тис. кв. сажнів стояли фасадний одноповерховий будинок на кам’яному фундаменті з шестикімнатною квартирою та дерев’яний флігель із восьмикімнатною квартирою, сад займав 300 кв. сажнів. Флігель здавали квартирантам, переважно студентам університету; у 1892–1894 роках тут проживав М. Грушевський.
П’ятиповерховий на підвалі будинок зведено в 1905–1906 роках для професора, згодом академіка АН УРСР (1928) М. Волковича. Пишно прикрашено площину стін і вікна третього поверху. М. Волкович народився в Городні Чернігівської губернії в небагатій сім’ї, закінчив Чернігівську класичну гімназію, 1877 року вступив на медичний факультет Університету св. Володимира, закінчив 1882-го, 1889 року захистив докторську дисертацію й став приват-доцентом. Київське наукове товариство хірургів він очолював до останніх днів життя.
Микола Волкович (1858–1928): хірург, професор, академік АН УРСР (1928), засновник і голова Київського наукового товариства хірургів (1908), власник будинку, мав тут квартиру з кабінетами для прийому хворих; Михайло Грушевський: історик, у 1892–1894 роках жив у флігелі попередньої садиби; І. І. Кірієнко: чиновник, власник садиби в 1870–1880-х
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 487–488
