За Друг, садиба типова для Подолу другої половини XIX століття: фасадний двоповерховий кам’яний будинок у стилі пізнього класицизму, такий самий флігель, просторий двір і великий сад. 1872 року до фасадного будинку з обох боків добудували двоповерхові прибудови за проєктом єпархіального архітектора Василя Дейнеки; центральну частину виділено ризалітом на три вікна з напіврозетками й трикутними сандриками. Сольського поховали на Лук’янівському кладовищі в склепі, спорудженому 1902 року коштом міської управи за проєктом Е. Брадтмана.
Борисоглібська, 6: дім міського голови Сольського
Міський голова, який мав лише один будинок. На цій садибі жив Степан Сольський, доктор богослов’я й професор Духовної академії, якого 1887 року обрали міським головою Києва: на посаді він пробув тринадцять років. За спогадами Сергія Ярона, за кожну марно витрачену міську копійку Сольський вболівав більше, ніж за власну, і, маючи велику родину, володів лише цим будинком на Подолі. Коли міські справи почали забирати весь час, він відмовився від професорської посади, хоча статки мав дуже скромні. За його головування в Києві з’явилися електричні ліхтарі (1891), електричний трамвай (1892) і каналізація (1894).
Історія
Відомі люди
Степан Сольський (1835–1900), богослов, професор Київської духовної академії, міський голова Києва в 1887–1900 роках; Василь Дейнека, архітектор прибудов 1872 року.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua, авторка О. Авраменко) · Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 362–363