Особняк Ф. Коробкіна, 1830-ті роки. Двоповерховий, цегляний, тинькований, первісно Г-подібний у плані, з головним фасадом на вулицю Сагайдачного і бічним на Борисоглібську. До торця з протилежного боку прилучається нижча двоповерхова будівля, первісно одноповерхова, зі склепінчастими перекриттями; її показано на плані Києва до пожежі 1811 року, складеному архітектором А. Меленським. Згодом обидві частини з’єднали спільним плануванням на другому поверсі. Головний фасад є одним з варіантів зразкових фасадів доби класицизму: центр виділено ризалітом у вигляді площинного портика іонічного ордера на високому цоколі, який утворює глуха аркада з вікнами в нішах. Масивний цоколь, розчленований на квадри, несе тричвертні колони з розвиненим антаблементом; фриз прикрашено рослинним ліпленням. Вікна другого поверху мають лиштви й сандрики на кронштейнах. Декор інтер’єрів, розетки й маскарони на фасаді втрачено. До 1840-х років тут жив Федір Михайлович Коробкін (Коробка, близько 1787–1867), майстер золотих і срібних справ, цехмейстер срібного цеху (з 1815), член Київського магістрату (з 1816) і його довічний ратгер, почесний громадянин Києва. У 1829–35 роках займався збиранням податків. Виконував замовлення Софійського собору, Михайлівського Золотоверхого монастиря, Києво-Печерської лаври; підготував багатьох майстрів, серед них І. Чечика. Більшість його творів загинула 1922 року під час конфіскації й переплавки церковних цінностей; частина зберігається в Музеї історичних коштовностей України. Похований на Щекавиці (цвинтар знищено). На час укладання Зводу в будинку були магазини й районний військовий комісаріат.
Петра Сагайдачного, 20/2 — дім срібляра Федора Коробкіна
До 1840-х років тут жив Федір Коробкін (Коробка), київський срібляр. Він був майстром золотих і срібних справ, з 1815 року цехмейстером срібного цеху, членом Київського магістрату і почесним громадянином міста. Працював переважно на замовлення Софійського собору, Михайлівського Золотоверхого монастиря та Києво-Печерської лаври: церковні врата, срібні й позолочені ікони та шати для них, кадила, медальйони, а для приватних клієнтів і каблучки та ґудзики. Серед його учнів був відомий срібляр І. Чечик, а одружився Коробкін з донькою іншого знаного срібляра, О. Іщенка. Більшість його робіт загинула 1922 року, коли церковні цінності конфіскували й переплавили на злитки, але дещо зберігається в Музеї історичних коштовностей України. Сам будинок — класицизм за зразковим фасадом: глуха аркада на масивному цоколі, а над нею площинний портик з тричвертними іонічними колонами. Скромно, як для ратгера, але з гідністю.
Історія
Відомі люди
Федір Коробкін (Коробка) — майстер золотих і срібних справ (близько 1787–1867), цехмейстер срібного цеху, член Київського магістрату, почесний громадянин Києва; жив у будинку до 1840-х років. П. Коробкін — родич Федора, член срібного цеху до 1833 року, разом із сином Олександром і онуком Борисом. І. Чечик — відомий київський срібляр, учень Федора Коробкіна. О. Іщенко — відомий київський срібляр, тесть Федора Коробкіна. А. Меленський — архітектор, на складеному ним плані Києва до пожежі 1811 року показано старішу частину будинку.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/sagaydachnogo/osobnyak-korobkina-f-m_-1830-i-rr