Велика Житомирська, 28: останній особняк вулиці

За Друг, двоповерховий кам’яний особняк зведений у 1890-х роках, як вважають, на замовлення тодішнього власника садиби, адвоката Сави Миколайовича Месняєва. Збереглися інтер’єрне оздоблення й весь комплекс зі службами та подвір’ям, а також первісне планування; у кабінеті стоїть майоліковий брунатний камін виробництва київського заводу Й. Андржейовського. Згодом будинок належав власникові паперових магазинів, штабс-капітану у відставці Костянтину Іванову, а відтак молодшому синові відомого в Києві лікаря, професора Ф. Мерінга, Володимиру Мерінгу з дружиною. Останнім власником з 1915 року до націоналізації був землевласник і цукропромисловець граф Михайло Феліксович Собанський, чиї капітали становили понад 6 млн рублів; він зібрав чудову колекцію старовини, що майже вся загинула під час громадянської війни. У 1922–1926 роках будинок займав наркомат закордонних справ, а з 1928 року тут містився Мікробіологічний інститут ВУАН, очолюваний академіком, президентом ВУАН Данилом Заболотним (1866–1929); інститут перебував тут до 1964 року. Нині тут одне з відділень Інституту ботаніки НАН України.

Матвій Поторжинський, священик Георгіївської церкви, викладач Інституту шляхетних дівчат, власник садиби; Сава Месняєв, адвокат, імовірний замовник особняка; Володимир Мерінг, син професора Ф. Мерінга, власник; Михайло Собанський, граф, цукропромисловець і колекціонер, власник з 1915 року; Данило Заболотний (1866–1929), мікробіолог, президент ВУАН, очолював Мікробіологічний інститут у цьому будинку