1821–1829 років садиба належала відставному вахмістру Ф. Головатенку, потім його дочці Марії Андрющенко; 1867 року її купив купець Марко Шепулін. 1872 року на розі звели двоповерховий цегляний будинок з пекарнею, кондитерською, годинниковою майстернею, бакалійною крамницею й фотоательє (знесений 1980 року). Близько 1906 року ділянку придбав священник Іларіон Радзимовський.
1908–1909 років за проєктом архітектора Мартина Клуга звели чотириповерховий будинок, тоді № 23-а; 1911-го його надбудували двома поверхами й оздобили головний фасад у модерні. Симетричний фасад має невеликий ризаліт сходової клітки з фігурним аттиком, ліпний декор зі стилізованими рослинами, маскаронами й вертикальними стрічками; балкон п’ятого поверху тримають кронштейни цибулястої форми. Після 1980 року будинок має № 23.
У 1910-х роках тут жив фізіолог Василь Чаговець, професор Київського університету, згодом академік, один з основоположників сучасної електрофізіології. 2015 року скульптор Костянтин Скритуцький створив на торцевій стіні люмінесцентне мозаїчне панно площею понад 300 м².