Будинок стоїть на наріжній ділянці на перехресті з вулицею Олеся Гончара. У другій половині XIX століття тут був одноповерховий дерев’яний будинок (не зберігся). Нинішній будинок звели 1909 року за проєктом архітектора І. Бєляєва як прибутковий для інженера шляхів сполучення, гласного Міської думи В. Демченка. Це був найвищий будинок тогочасної забудови вулиці.
Шестиповерховий цегляний будинок має дві секції з ліфтами, зблоковані під гострим кутом; великі квартири, по дві в секції, виходили на Велику Житомирську. Фасади з сіро-жовтої лицьової цегли поєднано з гранітним облицюванням першого й цокольного поверхів. Фасад на Велику Житомирську симетричний, з еркером над входом, на вулицю Олеся Гончара — асиметричний. Зрізаний ріг акцентовано балконами й аттиком.
На сходовій клітці з боку Великої Житомирської збереглися масивні дерев’яні двері в стилі модерн з різьбленими квітами й мармурові сходи вхідного тамбура.