За Друг, ділянка колись належала Константиновичам, родині матері Володимира Вернадського; 1874 року садибу купила баронеса Ікскюль фон Гільденбанд, а частину її син продав С. Могильовцеву. Завдяки позиції Макаренка Софійський собор уникнув долі Михайлівського; 1997 року на відновленому мурі Михайлівського монастиря встановили дошку на його честь.
Шовковична, 17/2: «Шоколадний будинок»
Особняк, який кияни називають «шоколадним», збудували 1901 року за участю Володимира Ніколаєва для лісопромисловця Семена Могильовцева, гласного думи, мецената й колекціонера: саме його коштом Павло Альошин збудував Педагогічний музей. Усередині кожна кімната в іншому стилі: готична їдальня, мавританська зала, бароковий кабінет, вітальня в модерні, а ще вітражі й кахляні печі. У 1917–1918 роках тут жив Ігор Кістяківський, міністр внутрішніх справ Гетьманату. З 1925 року будинок віддали науковцям ВУАН, і в квартирі № 6 жив археолог Микола Макаренко, який відмовився підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору. 1934 року його заарештували, 1938-го розстріляли.
Історія
Відомі люди
Семен Могильовцев (1846–1917), лісопромисловець, меценат; Ігор Кістяківський (1876–1941), правник, міністр внутрішніх справ Української держави; Микола Макаренко (1877–1938), археолог і музеєзнавець, жив тут з 1927 року до арешту.
Джерела
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 230–231