За Друг, на Микільській вулиці (тепер Івана Мазепи, 6-б) була величезна садиба з трьома будинками. Будинок на теперішній Івана Мазепи, 6 збудував 1799 року генерал-майор Ф. Л. Вігель, який перед тим десять років був київським комендантом; тут зростав його син, згодом мемуарист Ф. Ф. Вігель. З 1807 року садиба належала князю Костянтину Іпсиланті (господар Молдови 1790–1802, Валахії 1802–1806), який через підозри турецької влади оселився в Києві. Він помер тут на 56-му році життя і був похований у Георгіївській церкві; похорон 30 червня 1816 року зібрав багато священників і народу, участь брали п’ятнадцять міських цехів, відспівували князя в Софійському соборі. Надгробок, імовірно роботи С. С. Піменова-старшого, згодом відтворили на подвір’ї Києво-Печерської лаври. Вдова, княгиня Єлизавета Іпсиланті, виїхала до маєтку у Великій Косниці на Поділлі. 1832 року Лавра купила будинок за 25 тисяч рублів і здала в оренду за 4 тисячі на рік Іоанні Фроміот-Залеській під пансіон для благородних дівчат. З 1837 року тут був склад Комісаріатського депо (оренда 6 тисяч рублів на рік), потім казенний аптекарський склад, лаврська школа малювання (до 1874 року) і тимчасово лаврська друкарня; згодом квартири здавали в найм. Узимку 1883 року тут жила родина А. В. Прахова, яка того ж року переїхала до Старого міста.
Івана Мазепи, 6-Б: садиба Іпсиланті
Тут була величезна садиба з трьома будинками, і в одному з них прожив свої останні роки господар Молдови й Валахії. Князь Костянтин Іпсиланті з давнього грецького роду купив садибу 1807 року, коли втік до Києва від підозр турецької влади: він продовжував батькову справу визволення Греції. У Києві князь прожив лише вісім років, помер на 56-му році життя, і 1816 року весь Київ, з п’ятнадцятьма міськими цехами, проводжав його до Георгіївської церкви. Його сини Олександр і Дмитро потім відіграли важливу роль у грецькому повстанні 1820-х. Далі в садиби почалося дуже київське життя: 1832 року її купила Лавра і відразу здала в оренду пансіону для благородних дівчат, потім комісаріатському депо, аптекарському складу, лаврській школі малювання й друкарні. Узимку 1883 року тут кілька місяців мешкала родина мистецтвознавця Адріана Прахова. А будинок на садибі звів ще 1799 року генерал-майор Ф. Вігель, колишній київський комендант.
Історія
Відомі люди
Костянтин Іпсиланті (бл. 1760–1816), господар Молдови й Валахії, власник садиби з 1807 року, помер тут; Олександр і Дмитро Іпсиланті, його сини, діячі грецького повстання 1820-х; Адріан Прахов (1846–1916), мистецтвознавець, його родина мешкала тут узимку 1883 року; Іоанна Фроміот-Залеська, утримувала тут пансіон для благородних дівчат; Філіп Вігель, генерал-майор, київський комендант, звів будинок 1799 року, і його син Пилип Вігель, мемуарист, що тут зростав.
Джерела
Друг О. Вулицями старого Києва. Львів: Світ, 2013, с. 306