Чотириповерховий, мурований, пофарбований будинок прямокутного плану, двосекційний, з двосхилим дахом. Чоловий фасад — у стилі неоренесанс: рустований перший поверх, дві розкріповки з входами в секції, півциркульні портали, аттики. Фасад декоровано ліпленням за античними мотивами: над вікнами четвертого поверху — голови Меркурія у крилатому шоломі, під вікнами — сови з розпростертими крилами та сувоями у кігтях, між вікнами другого поверху — декоративні кронштейни, у фризі — меандр; ряди балконів мають художні металеві ґрати. У 1990-х роках здійснено капітальний ремонт із частковим переплануванням. Звід вважає споруду характерним зразком прибуткового будинку межі XIX–XX століть.
У 1905–09 тут мешкав Володимир Колкунов (1866–1939) — біолог і ботанік, голова Київського агрономічного товариства (з 1912), завідувач кафедр агрономії й загального землеробства в Київському університеті, Київському політехнічному й сільськогосподарському інститутах, декан агрономічного факультету КПІ, з 1922 перший директор Наукового інституту селекції (тепер Інститут цукрових буряків). По закінченні КПІ його залишили при кафедрі фізіології рослин для підготовки до професорського звання. У 1905 і 1907 надруковано дві частини його праці «До питання про створення посухостійких рас культурних рослин», за яку 1909 року він отримав ступінь магістра агрономії; праця принесла вченому світове визнання й започаткувала новий напрям у селекції. 1908-го підготував курс лекцій «Вчення про селекцію». У 1930-х рр. зазнав політичних репресій.
На початку XX століття в будинку також жили хірург Г. Іваницький (завідувач кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії Київського медичного інституту), викладачка Музично-драматичної школи імені Лисенка Л. Іртеньєва та викладач латинської мови Першої Київської гімназії В. Субоч, класний наставник письменника К. Паустовського. Нині частину приміщень першого поверху переобладнано під офіси.