Наявний будинок споруджено за проєктом арх. М. Гарденіна. У березні 1911 року садибу придбав дворянин Л. Табеницький, у вересні 1913-го — дворянка Г. Мухортова, 1914-го — купчиха О. Бродкіна; останній з відомих домовласників — І. Смолянинов (1918). У 1990-х будинок капітально відремонтували з надбудовою двоярусної мансарди.
П’ятиповерховий мурований будинок з напівпідвалом, пофарбований, у плані прямокутний, з сильно винесеним центральним ризалітом тильного фасаду. Двосхилий дах по похилих дерев’яних кроквах, укритий бляхою, утворює просторі горищні приміщення. Поперечну вісь фіксує центральний прямокутний проїзд у двір, обабіч якого два входи в підвали. Парадний вхід — праворуч від проїзду, через тамбур і вестибуль до головних сходів. З боку двору були металеві чорні сходи, пов’язані з кухнями (не збереглися). Односекційний, первісне планування поверхів двоквартирне; квартири верхніх поверхів мали симетричні балкони на вуличному й дворовому фасадах. Міжповерхові перекриття пласкі, у підвалах — склепінчасті. Оформлений еклектично з елементами неоренесансу; чоловий фасад симетричний відносно центральної осі, акцентованої вінцевим трикутним аттиком. Фасад поділено багатопрофільними гуртами; у декорі використано підвіконні фільонки, обмежені ширинками лопатки, стилізовані замкові камені. Більшість вікон прямокутні, зі звуженими пропорціями початку XX століття; вікна п’ятого поверху півциркульні з архівольтами, прорізи першого — лучкові з клинчастими перемичками.
У квартирі цього будинку жив з батьками письменник Костянтин Паустовський (1892–1968). Батько служив в Управлінні Південно-Західної залізниці; 1904 року Паустовський вступив до Першої київської гімназії. Про цей період життя він пізніше написав у «Повісті про життя» й «Далеких роках». 1904 року родина переселилася на Микільсько-Ботанічну, 13 (будинок не зберігся). Тепер на першому поверсі офісні приміщення.