Будинок зведено за проєктом арх. О. Кривошеєва на замовлення оперного співака М. Михайлова; у 1990-х роках його капітально реконструювали. Чотириповерховий, цегляний, з підвалом, двосекційний, П-подібний у плані зі зрізаними кутами; за планувальною структурою — типовий прибутковий будинок з двома багатокімнатними квартирами на поверсі біля сходових кліток (парадних і чорних). На першому поверсі з боку Володимирської та Ярославового Валу містилося вісім крамниць. Стиль — неоренесанс із рисами бароко: перший поверх розчленований великими вітринами, другий рустований, два верхні об’єднані спареними колонами коринфського й пілястрами доричного ордерів, ліпний орнамент у підвіконних вставках і лиштвах, балкони напівкруглої й прямокутної форм з металевими ґратами, карниз зі спареними кронштейнами у вигляді листя аканта й меандровий фриз. На рівні даху були декоративні башти барокового характеру; одну на розі Володимирської та Ярославового Валу відновлено 1994 року.
Будівля — невід’ємна частина історичного середовища заповідних вулиць поблизу Золотих воріт. У 1907–10 тут містилася приватна чоловіча гімназія священика М. Стельмашенка (пізніше — на Рильському провулку, 10). Викладали малювання київський архітектор М. Гарденій (1908) і російську мову та словесність П. Корольов (1908–09), батько видатного конструктора космічних кораблів С. Корольова. При гімназії діяла Олексіївська церква. 1910 року тут містився кінотеатр.
1914-го в будинку оселився київський лікар-венеролог, професор О. Лур’є. З осені 1918 до початку 1919 в його квартирі № 2 жив двоюрідний брат Ілля Еренбург (1891–1967), письменник, публіцист: брав участь у літературному житті Києва, видав поетичну збірку «В смертну годину» і відвідував клуб «ХЛАМ» (художники, літератори, артисти, музиканти), що розташовувався на нинішній вулиці Архітектора Городецького. Враження від київського періоду громадянської війни знайшли відображення в його творах «Незвичайні пригоди Хуліо Хуреніто та його учнів», «Тринадцять трубок», «Рвач», «Люди, роки, життя». У 1910-х мешкав економіст-фінансист Петро Кованько, доцент Київського університету, з 1914 професор Комерційного інституту.