1867; прибудова 1883, надбудова 1884; будинок поч. XX ст. · А. Краусс (техн.-будівельник; прибудова та надбудова 1883–1884) · неоренесанс
Усе почалося з оборонних валів. У 1860-х, коли за проєктом планування вулиці Прорізної розбирали вали Старокиївської фортеці, чиновник Я. Мощинський став першим відомим власником ділянки, і вже до 1867-го тут стояв двоповерховий наріжний будинок зі стриманими, близькими до класицизму формами. 1880-го садибу придбав київський купець-кравець П. Оскерко. Він не просто шив: у 1883-му за його замовленням техніком-будівельником А. Крауссом збудували триповерхову прибудову з боку Прорізної, а наступного року надбудували третій поверх наріжного об’єму, і з двох різночасових споруд утворився єдиний будинок із неоренесансним декором: коринфські пілястри, маскарони, гірлянди, меандри і скульптури в нішах еркера.
Наріжжя вінчала мала вежа з банею, втрачена у 1930–1950-х. Пізніше, в 1900-х, на сусідній ділянці на Володимирській звели чотириповерховий прибутковий будинок з однією семикімнатною квартирою на поверсі. Нагорі жили, а внизу були п’ять крамниць, швейне ательє й аптека, що працювала до середини 1980-х. Джерело вважає ансамбль одним із найкращих на межі XIX–XX століть.
Садибу започатковано у 1860-х за проєктом планування вулиці Прорізної на місці оборонних валів Старокиївської фортеці. Першим із відомих власників був чиновник Я. Мощинський. До 1867 відноситься будівництво наріжного двоповерхового житлового будинку. 1880 садиба перейшла до київського купця, кравця П. Оскерка. На його замовлення 1883 техніком-будівельником А. Крауссом зведено триповерхову прибудову з боку Прорізної (№ 27); 1884 він же склав проєкт надбудови третього поверху над наріжним об’ємом зі зміною фасадів. На рубежі XIX–XX століть частина садиби на Володимирській, що в 1880-х належала князю М. Рєпніну, була приєднана до наріжної; у 1900-х на ній споруджено чотириповерховий прибутковий будинок.
Усі будинки декоровано у формах неоренесансу. Наріжний будинок триповерховий (з подвір’я чотириповерховий), цегляний, тинькований, у плані П-подібний. Первісний двоповерховий об’єм 1867 року мав стримані форми, близькі до класицизму; після перебудов 1883–1884 фасади отримали неоренесансний декор із коринфськими пілястрами. Наріжжя з еркером увінчувала вежа з банею (втрачена у 1930–1950-х). Збереглися ліпні деталі — маскарони, гірлянди, меандри, декоративні консолі та кругла скульптура в нішах еркера. Прибутковий будинок на Володимирській чотириповерховий, односекційний, з однією семикімнатною квартирою на поверсі, з тридільною симетричною композицією. На перших поверхах були п’ять крамниць, швейне ательє й аптека, що існувала до середини 1980-х; підвали частково займало житло, склади аптекарських товарів, погреби й пральня.
П. Оскерко — київський купець, кравець, власник садиби з 1880. А. Краусс — технік-будівельник, автор прибудови 1883 та надбудови 1884. Я. Мощинський — чиновник, перший відомий власник ділянки.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/volodimirska/sadiba-1867-poch-20-st; Вікіпедія: Вікі любить пам’ятки/Київ