1840; 1872; 1875; 1900 · Л. Станзані (1840); Римлер (1872); В. Прохоров (1875); М. Казанський (1900) · класицизм, історизм
Садиба, яку будували чотири архітектори за шістдесят років. Вона постала після пожежі 1811 року, з 1831-го належала київському купцю К. Домарацькому, а з 1864-го — його онукам, купцям Левковським. 1840 року архітектор Л. Станзані звів наріжний будинок за «зразковими фасадами», 1872-го брати Левковські прибудували з боку Верхнього Валу корпус із шістьма крамницями й житлом нагорі, 1875-го архітектор В. Прохоров додав прибудову з боку Житньоторзької площі, а 1900 року Микола Казанський — флігель. Усередині ділянка забудована по периметру, з характерними подільськими галереями у дворі.
Історія садиби відома з початку її утворення після пожежі 1811 року. З 1831 року вона належала київському купцю К. Домарацькому, який купив її в купця І. Подгаєцького; з 1864 року — онукам Домарацького, купцям Левковським. Ділянка прямокутна, забудована по периметру, з галереями у внутрішньому дворі.
Фасадна частина складається з трьох різночасових двоповерхових споруд. Наріжний будинок (№ 16-а) звів 1840 року архітектор Л. Станзані за зразковими фасадами, у стилістиці класицизму. 1872 року брати Левковські за проєктом архітектора Римлера прибудували з боку Верхнього Валу цегляний двоповерховий об’єм (№ 16) з проїздом і шістьма крамницями на першому поверсі та житлом на другому. 1875 року з боку Житньоторзької площі за проєктом архітектора В. Прохорова звели прибудову з проїздом (№ 16/4). 1900 року за проєктом і під наглядом архітектора М. Казанського звели флігель. У комплексі в різний час були житло, склади й крамниці.
К. Домарацький — київський купець, власник садиби з 1831 року. Левковські — купці, онуки Домарацького, власники з 1864 року. Л. Станзані — архітектор наріжного будинку 1840 року. Микола Казанський — архітектор флігеля 1900 року.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua)