Флігель належить до садиби XIX — початку XX століття на Верхньому Валу, 16, історія якої відома з часу її утворення після пожежі 1811 року. З 1831 року садиба належала київському купцю К. Домарацькому, який придбав її в купця І. Подгаєцького; з 1864 року — його онукам, купцям Левковським. Ділянка прямокутна, забудована по периметру, з внутрішнім подвір’ям і галереями. Фасадна частина складається з трьох двоповерхових різночасових споруд: наріжного будинку 1840 року (архітектор Л. Станзані, за зразковими фасадами, у стилістиці класицизму), корпусу з шістьма крамницями, прибудованого 1872 року братами Левковськими за проєктом архітектора Римлера, і прибудови з проїздом 1875 року за проєктом архітектора В. Прохорова. 1900 року за проєктом і під наглядом архітектора М. Казанського зведено цегляний флігель, а проїзд із ворітьми в будинку № 16 перероблено на магазин. У будівлях у різний час були житлові приміщення, склади й крамниці. Звід не дає окремого опису флігеля; за переліком пам’яток він датований початком XX століття. Імовірно, це цегляний флігель, зведений 1900 року за проєктом М. Казанського.
Верхній Вал, 16б — флігель купецької садиби Левковських
Садиба на розі Верхнього Валу й Житньоторзької площі росла, як купецька родина: потроху, з прибудовами й без поспіху. Історія її відома від пожежі 1811 року. 1831-го ділянку в купця І. Подгаєцького придбав купець К. Домарацький, а з 1864 року садибою володіли його онуки, купці Левковські. Ділянку забудували по периметру, з внутрішнім подвір’ям і характерними галереями. Найстаріший тут наріжний будинок 1840 року архітектора Л. Станзані, у класицистичному вбранні. 1872 року брати Левковські за проєктом архітектора Римлера добудували з боку Верхнього Валу корпус із шістьма крамницями й житлом нагорі, а 1875-го за проєктом В. Прохорова з’явилася ще одна прибудова з проїздом. Нарешті 1900 року за проєктом і під наглядом архітектора М. Казанського звели цегляний флігель, а проїзд із ворітьми в будинку № 16 перетворили на магазин. Імовірно, це і є флігель № 16б. У її будівлях у різні роки були квартири, склади й крамниці, тобто все, чим жив торговий Поділ.
Історія
Відомі люди
Левковські — київські купці, онуки К. Домарацького, власники садиби з 1864 року. К. Домарацький — київський купець, власник садиби з 1831 року. М. Казанський — архітектор, автор цегляного флігеля 1900 року, імовірно, саме цього. Л. Станзані — архітектор наріжного будинку садиби 1840 року.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/verhniy-ta-nizhniy-val/sadiba-19-poch-20-st