Верхній Вал, 4 — готична садиба з написом про борошно

1893 року на місці дерев’яних споруд на червоній лінії Верхнього Валу зведено двоповерховий цегляний будинок складної конфігурації. Імовірно, автором проєкту був київський архітектор К. Шиман, який подавав креслення на затвердження до Київської міської управи. У декорі використано елементи готики: фігурні щипці-вімперги над стрілчастими біфоріями (втрачені), аркатурний пояс під карнизом; на нижньому поверсі — чотири широкі вітрини магазинів. 1907 року (за переліком пам’яток — 1908) на місці згорілих дерев’яних споруд зведено триповерховий Г-подібний житловий будинок праворуч, витриманий в єдиному стилі з сусіднім: щипець-вімперг у центрі, великі стрілчасті вікна третього поверху, балкони з ажурними металевими ґратами (на третьому поверсі збереглися первісні). Одночасно з боку провулку Воздвиженського до двоповерхового будинку прибудовано двоповерховий об’єм у цегляному стилі, а з боку вулиці — дерев’яну, обкладену цеглою прибудову зі стрілчастими дверима. Між будинками — цегляна огорожа з потрійною стрілчастою аркатурою та брама під вімпергом, стулки воріт якої повторюють рисунок балконних ґрат. У садибі містилися парова ковбасна фабрика й магазин К.-Л. Нитцького, молочний магазин (1906—07), ресторан «Запоріжжя», їдальня, м’ясна крамниця М. Кисельова; у 1900—13 роках — склад житнього борошна М. Хрякова, про що свідчив напис, відкритий після знесення сусідньої прибудови (нині зафарбований).

Карл Шиман — київський архітектор, імовірний автор проєкту будинку 1893 року. К.-Л. Нитцький — власник парової ковбасної фабрики й магазину в садибі. М. Хряков — власник складу житнього борошна, що діяв тут у 1900—13 роках.