У середині XIX століття садиба була частиною великого домоволодіння Ф. Березовського (нинішні № 4, 6-а, 6/11), наприкінці XIX — на початку XX століття належала його дочці А. Лаппо та її нащадкам. 1911 року вона стала окремою й перейшла до Київського 7-го товариства квартировласників, яке звело тут будинок і флігель.
Обидва корпуси шестиповерхові, цегляні, у стилі модерн з однаковими деталями оздоблення. У фасадному будинку було по дві п’ятикімнатні квартири на поверсі, у Т-подібному флігелі — по дві чотирикімнатні. Симетричний фасад підкреслюють балкони й еркери; вхід з вулиці виділено балконом на стовпах.
У 1919–1920 роках у квартирі на третьому поверсі (тепер № 7) жив композитор, хоровий диригент і музично-громадський діяч Кирило Стеценко. У Всеукраїнському музичному комітеті він розробляв проєкти державних музичних навчальних закладів, викладав в Інституті імені Лисенка, керував музично-хоровою секцією «Дніпросоюзу», з його ініціативи створено Першу і Другу пересувні капели (Друга згодом стала «Думкою»). Тут він працював над музикою до «Гайдамаків» Шевченка й оперою «Іфігенія в Тавриді» за Лесею Українкою.
У 1910-х роках у флігелі, у квартирі № 23 на шостому поверсі, жила письменниця, кіносценаристка й перекладачка Зінаїда Тулуб, авторка романів «Людолови» і «В степу безкраїм за Уралом»; згодом її репресували. 1965 року на фасаді встановлено меморіальну дошку Кирилові Стеценку.