Садиба в нинішніх межах склалася в другій половині XIX століття й до кінця століття зберігала вигляд київської класицистичної садиби з дерев’яними одноповерховими житловими будинками, флігелями, службами й садом. 1895 року вона перейшла до дворянки В. Тілль, на замовлення якої 1898-го почали будувати багатоповерховий прибутковий будинок.
Нагляд за окремими роботами здійснював архітектор М. Казанський; це, а також стилістична схожість з іншими його будинками, дає підставу вважати його автором проєкту.
Чотириповерховий цегляний тинькований будинок має Т-подібну секцію з двома квартирами на поверсі. П’ятичастинний неоренесансний фасад утворюють три розкріповки з декоративними фронтонами; третій і четвертий поверхи акцентовано напівколонами корінфського ордера. Портал прикрашено ліпними стеблами квітів у тимпані фронтону. Частково зберігся різьблений дерев’яний тамбур парадного входу.