Житловий будинок 1952 року: шестиповерховий із восьмиповерховими наріжними об’ємами та підвалами, цегляний, П-подібний у плані, з вальмовим дахом. Прилягання до сусідньої чотириповерхової будівлі вирішено двома декоративними лучковими арками. Складається з двох житлових секцій з одно-, дво- та трикімнатними квартирами; кожну секцію обслуговують тримаршові сходи й ліфти. Застосовано систему поздовжніх несучих стін, перекриття пласкі, із бетонних панелей. Побудований з використанням форм класичної архітектурної спадщини.
Архітектурно оформлено чоловий і частково бічні фасади, площини яких облицьовано світло-рожевою керамічною плиткою, цоколь — грубоколотим сірим гранітом. Фасади оздоблено профільованими керамічними лиштвами вікон із рослинним орнаментом, гуртами, розетками, вінцевим карнизом. Симетрію чолового фасаду підкреслює портал входу до нижніх приміщень на центральній осі, де розміщено Залу урочистих подій. Звід називає споруду зразком містобудівної реконструкції, спрямованої на створення просторової композиції в щільній історичній забудові, і прикладом використання художньої кераміки в київській повоєнній архітектурі. Станом на 1969 перший поверх займали установи.