Житловий будинок 1951 року зведено за проєктом архітекторів М. Голода, В. Єлізарова та Я. Красного з використанням форм класичної архітектурної спадщини. Він чотириповерховий, цегляний, Г-подібний у плані й розвинений углиб подвір’я; складається з двох секцій із дво- та трикімнатними квартирами. У місці примикання до сусідньої будівлі № 88 (1930-ті роки) влаштовано проїзд у двір у вигляді арки з металевими воротами. Основну увагу приділено вирішенню чолового та бічного фасадів, що виходять у курдонер: їхні площини облицьовано світлими керамічними кахлями із зигзагоподібним рельєфом. Бічний фасад оформлено поповерховими терасами, під якими по першому поверху влаштовано прохід у вигляді аркади; тему арки підтримують лучкові завершення вікон першого поверху на чоловому фасаді. Архітектурний декор доповнюють профільовані керамічні деталі: обрамлення вікон і входів, гурти, вінцевий карниз. Будинок — характерний зразок житлового будівництва першого післявоєнного десятиліття.
1956–1974 років у квартирі № 37 (секція № 90-а) жив Микола Михайлович Амосов (1913–2002) — лікар, учений і письменник, академік АН УРСР (з 1969), засновник і перший директор (з 1983) Київського НДІ серцево-судинної хірургії. Тоді він керував Клінікою серцевої хірургії (1952–1968), потім був заступником директора Київського НДІ туберкульозу і грудної хірургії імені Ф. Яновського, завідував кафедрою хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту, першою в СРСР кафедрою грудної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1955–1970) та відділом біологічної кібернетики Інституту кібернетики АН УРСР (1960–1988). Він уперше в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, створив оригінальну модель апарата штучного кровообігу (1958–1960), а 1963 року вперше в СРСР здійснив протезування мітрального клапана серця. З 1960 року запроваджував у медицину досягнення електроніки та кібернетики, працював над фізіологічною моделлю внутрішнього середовища людини. Його дослідження в галузі радикального хірургічного лікування туберкульозу та інших захворювань легенів відзначено Ленінською премією (1961). З 1974 року Амосов мешкав на вулиці Б. Хмельницького, 42. Тепер на першому поверсі будинку офісні приміщення.