BRUK

Велика Васильківська, 90 — повоєнний будинок з курдонером

1951 · М. Голод, В. Єлізаров, Я. Красний · післявоєнна архітектура з використанням форм класичної спадщини

Цей чотириповерховий цегляний будинок 1951 року — типовий представник першого післявоєнного десятиліття. Його проєктували архітектори М. Голод, В. Єлізаров і Я. Красний, використавши форми класичної спадщини: чоловий і бічний фасади, що виходять у курдонер, облицьовано світлими керамічними кахлями із зигзагоподібним рельєфом, на бічному фасаді влаштовано поповерхові тераси з аркадою в першому поверсі, а тема арки повторена в лучкових завершеннях вікон. У двір веде арка з металевими воротами — там, де будинок прилягає до сусіднього № 88 (1930-ті). У 1956–1974 роках у квартирі № 37 жив Микола Амосов — лікар, учений і письменник, який першим в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, створив власну модель апарата штучного кровообігу (1958–1960) і 1963 року першим у СРСР здійснив протезування мітрального клапана. Під його керівництвом у клініці щороку робили понад тисячу операцій на серці. Сьогодні на першому поверсі будинку — офіси.

Відкрити на мапіРозкажи історію будинку

Історія

Житловий будинок 1951 року зведено за проєктом архітекторів М. Голода, В. Єлізарова та Я. Красного з використанням форм класичної архітектурної спадщини. Він чотириповерховий, цегляний, Г-подібний у плані й розвинений углиб подвір’я; складається з двох секцій із дво- та трикімнатними квартирами. У місці примикання до сусідньої будівлі № 88 (1930-ті роки) влаштовано проїзд у двір у вигляді арки з металевими воротами. Основну увагу приділено вирішенню чолового та бічного фасадів, що виходять у курдонер: їхні площини облицьовано світлими керамічними кахлями із зигзагоподібним рельєфом. Бічний фасад оформлено поповерховими терасами, під якими по першому поверху влаштовано прохід у вигляді аркади; тему арки підтримують лучкові завершення вікон першого поверху на чоловому фасаді. Архітектурний декор доповнюють профільовані керамічні деталі: обрамлення вікон і входів, гурти, вінцевий карниз. Будинок — характерний зразок житлового будівництва першого післявоєнного десятиліття.

1956–1974 років у квартирі № 37 (секція № 90-а) жив Микола Михайлович Амосов (1913–2002) — лікар, учений і письменник, академік АН УРСР (з 1969), засновник і перший директор (з 1983) Київського НДІ серцево-судинної хірургії. Тоді він керував Клінікою серцевої хірургії (1952–1968), потім був заступником директора Київського НДІ туберкульозу і грудної хірургії імені Ф. Яновського, завідував кафедрою хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту, першою в СРСР кафедрою грудної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1955–1970) та відділом біологічної кібернетики Інституту кібернетики АН УРСР (1960–1988). Він уперше в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, створив оригінальну модель апарата штучного кровообігу (1958–1960), а 1963 року вперше в СРСР здійснив протезування мітрального клапана серця. З 1960 року запроваджував у медицину досягнення електроніки та кібернетики, працював над фізіологічною моделлю внутрішнього середовища людини. Його дослідження в галузі радикального хірургічного лікування туберкульозу та інших захворювань легенів відзначено Ленінською премією (1961). З 1974 року Амосов мешкав на вулиці Б. Хмельницького, 42. Тепер на першому поверсі будинку офісні приміщення.

Відомі люди

М. Голод, В. Єлізаров, Я. Красний — архітектори будинку. Микола Амосов — лікар, учений і письменник (1913–2002), академік АН УРСР; 1956–1974 жив у квартирі № 37, першим в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, засновник Київського НДІ серцево-судинної хірургії.

Джерела

Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/chervonoarmiyska/zhitloviy-budinok-1951-v-yakomu-prozhivav-amosov-m-m; Вікіпедія: Вікі любить пам’ятки/Київ

← Велика Васильківська, 85/87Велика Васильківська, 92 →