BRUK

Велика Васильківська, 96 — Четверта чоловіча гімназія

1897–1898 · М. Чекмарьов · історизм (мотиви ренесансу)

Четверта чоловіча гімназія довго поневірялася по найманих приміщеннях, аж поки для неї збудували власний дім — на колишньому Кінному майдані, де раніше відбувалися кінні ярмарки. Проектував військовий інженер-полковник М. Чекмарьов, закладини відбулися 29 травня 1897-го, а влітку 1898-го гімназія вже переїхала. Гроші збирали всім «Новим Строєнієм»: директор Микола Стороженко, його попередник О. Михайлов, філантропи; по три тисячі карбованців дали брати Бродські та Н. Терещенко. Загальний кошторис — 155 тисяч. Серед вчителів були історик Орест Левицький, згодом президент ВУАН, і Євген Ківлицький, редактор «Киевской старины». Учнями — Олександр Вертинський (недовго, до виключення з п’ятого класу), польський письменник Ярослав Івашкевич, брати Василь і Микола Кричевські, сини архітектора й художника Василя Кричевського. Будинок із коринфським портиком і паладіанськими вікнами пережив пошкодження 1920 року, трудову школу, а тепер у ньому державні установи. Тимпан фронтону прикрасили зіркою — це вже радянська правка до ренесансу.

Відкрити на мапіРозкажи історію будинку

Історія

Будинок збудовано спеціально для гімназії, яка перед тим винаймала приміщення. Проект і нагляд — штатний архітектор Київського навчального округу, військовий інженер-полковник М. Чекмарьов; підрядник Л. Гінзбург. Місцем забудови обрали колишній Кінний майдан, де проводилися кінні ярмарки на «Новому Строєнії» у долині річки Либідь. Закладання відбулося 29 травня 1897 року, у липні 1898-го гімназію перевели в нову споруду, опоряджувальні роботи тривали до 1899-го. Значні кошти (загальна вартість 155 тис. крб.) зібрали колишній директор О. Михайлов і чинний директор М. Стороженко; жертвували й мешканці «Нового Строєнія», і окремі філантропи, зокрема брати Л. і Лаз. Бродські та Н. Терещенко — по 3 тис. крб. Протягом 1897–1902 на частині Кінного майдану поряд із гімназією влаштували сквер із невеликим фонтаном.

Планування мало чіткий розподіл функцій. На першому поверсі розташовувалися парадний вестибюль, кабінет директора, інспекторська й класи; на другому — висока актова зала (її виділено підвищенням даху), бібліотека, класи, фізкабінет, учительська й чайна; у підвалі — канцелярія, архів, квартири службовців. У середньому крилі були гардеробна, буфет, спортзала, а на другому поверсі — гімназійна домова церква в ім’я св. Миколи. У бічних крилах на кожному поверсі по три навчальні приміщення (загалом 12).

Двоповерховий, частково на цокольному півповерсі, цегляний, тинькований, у плані Ш-подібний, дах двосхилий. Головний фасад (у Зводі — пров. Горького) симетричний, центральний ризаліт із порталом оформлено портиком із двох подвійних коринфських колон і трикутним фронтоном; у тимпані в радянський час розмістили п’ятикутну зірку й символи праці. Фасад з боку Великої Васильківської асиметричний, розкріплений паладіанськими потрійними вікнами. У декорі — рустування, пілястри з коринфськими капітелями, ліплений орнамент на фризі й карнизі. Звід називає будинок цінним зразком громадської споруди в стилі історизм.

Заклад існував спершу як училище, потім прогімназія; статус гімназії, працюючи в найманих приміщеннях, здобув 1883 року. У цьому будинку гімназія містилася до другої половини 1914-го, коли споруду віддали під евакуаційний лазарет для тяжко поранених солдатів; заняття відбувалися в другу зміну у Восьмій гімназії. У жовтні 1915 року заклад евакуювали до Саратова. 1920-го під час бойових дій будівлю значно пошкоджено; 1929-го, після відновлення, тут розмістилася трудова школа. У повоєнний час будинком користувалися органи безпеки, на початку 1990-х — медичний заклад, внутрішнє планування змінено. Тепер тут державні установи.

Відомі люди

Орест Левицький (1849–1922) — історик, археограф, літературознавець, один із засновників і академік УАН, президент ВУАН (1922); викладав у гімназії, куди прийшов 1874 року. Микола Стороженко (1862–1942) — історик, педагог, директор гімназії 1895–1909, гласний Київської міської думи, опікувався дітьми з незаможних родин. Євген Ківлицький (1861–1921) — історик, педагог, бібліограф, редактор «Киевской старины», фактично перший директор Всенародної бібліотеки України; викладав історію. Василь Кричевський (1901–1978) — живописець і художник кіно, син архітектора Василя Кричевського, навчався в гімназії; емігрував, помер у США. Микола Кричевський (1898–1961) — живописець, художник театру й графік, учень гімназії; емігрував, помер у Парижі. Олександр Вертинський (1889–1957) — співак, актор, поет і композитор, навчався тут у 1900–1904 роках, але був виключений з п’ятого класу. Ярослав Івашкевич (1894–1980) — польський письменник, учень 1909–1912, потім закінчив Університет св. Володимира; одна з київських вулиць тепер носить його ім’я. М. Чекмарьов — військовий інженер-полковник, автор проекту будинку. Брати Л. і Лаз. Бродські та Н. Терещенко — підприємці, що пожертвували на будівництво по 3 тис. крб.

Джерела

Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/chervonoarmiyska/chetverta-cholovicha-gimnaziya-1897-98-v-yakiy-pratsyuvali-i-navchalisya-vidomi-diyachi-nauki-i-kulturi

← Велика Васильківська, 92Велика Васильківська, 98 →