Первісна забудова була малоповерховою, дерев’яною, зведеною за типовими проектами. 1883 року садибу придбала О. Гелевер, на замовлення якої 1898 року розпочато будівництво нинішнього чотириповерхового будинку за проектом архітектора А.-Ф. Краусса. Близько 1902–1903 років садиба перейшла у власність М. Катеринича, а далі до Ф. Меєрзон, яка залишалася власницею майна до кінця 1910-х.
Будинок чотириповерховий, цегляний, пофарбований, П-подібний у плані, з двосхилим дахом; планування житлового поверху секційне. На кожному поверсі дзеркально відносно центральної поперечної осі та парадних сходів розміщувалися дві квартири, кожна на шість кімнат з усіма вигодами. Другорядні приміщення винесено в бічні дворові крила, кухні виходили на гвинтові чорні сходи.
Оформлений у ренесансно-барокових формах. Симетрична композиція чолового фасаду побудована на вертикальній осі та горизонталі з півциркульних вікон четвертого поверху; особливість фасаду — різний ритм, форма й ширина вікон. Перший поверх членують лопатки з прямокутними кесонами, другий — пласкі лопатки, третій і четвертий об’єднано півколонами коринфського ордера видовжених пропорцій. Центральну вісь із входом підкреслює прямокутний еркер, що об’єднує третій і четвертий поверхи й спирається на два масивні фігурні кронштейни з ліпленим орнаментом; його завершують багатопрофільний карниз і лучковий фронтон. Грані еркера підкреслюють тричвертеві колони. Декор доповнюють лиштви вікон із замковими каменями, гурти різного профілювання та дрібна пластика на фризі вінцевого карниза. Загалом архітектура вирізняється надмірністю оздоблення та поєднанням різностильових елементів, що характерно для прибуткових будинків Києва цього періоду.
У 1905–1906 роках у будинку містилася явочна квартира Київської військової організації РСДРП, яка проводила агітацію у військових частинах, організувала повстання саперів 1905 року на чолі з Б. Жаданівським і 1906-го видавала нелегальну газету «Голос солдата». Нині на першому поверсі магазини.