Шестиповерховий мурований будинок із підвалом, Т-подібний у плані, збудований 1911–1912 років у стилі модерн із застосуванням ренесансних елементів. Житлова двоквартирна секція має центральний комунікаційний вузол і двобічне анфіладне планування. Зліва від фасаду — проїзд у двір із металевими воротами; є три входи (головний, допоміжні з двору та з проїзду). Група приміщень головного входу — тамбур, вестибюль і сходова клітка. Перекриття пласкі, дах двосхилий із бляшаною покрівлею.
Асиметричний чоловий фасад вирізняють монументальність форм і домінування вертикальних членувань. Головну композиційну вісь, зміщену відносно парадного входу, підкреслює зрізаний трикутний щипець, який підтримує аркатура. У декорі контрастно зіставлено облицювання першого поверху сірим гранітом «під шубу», рустування другого поверху та відкрите цегляне мурування верхніх; вікна з півциркульними перемичками оформлено тинькованими архівольтами, використано аркатурні пояси й ліплені орнаментальні вставки. Дворовий фасад лаконічний і спрощено повторює декор чолового.
У квартирі № 9 1955 року проживала Тетяна Нилівна Яблонська (1917–2005) — живописець, народна художниця УРСР і СРСР, лауреатка Державної премії України ім. Т. Шевченка (1998). Вона закінчила Київський художній інститут (1941) і викладала там у 1944–1952 та з 1966 (з 1967 — професор). Під час проживання в цьому будинку, за Звідом, написала «Хліб» (1949; нині в Третьяковській галереї в Москві) та «Весну» (1951). Серед інших робіт цього періоду — «У парку» (1949), «На вікні весна» (1953–54), «Над Дніпром». Останні 40 років життя вона мешкала в іншому будинку на нинішній вулиці Івана Мар’яненка.