У 1880-х роках садиба, нинішня Велика Васильківська, 38 (раніше № 48; в джерелі — Червоноармійська), з головним дерев’яним будинком на кам’яному фундаменті, зведеним у 1850–60-х за типовим проєктом, належала священику О. Радкевичу. Потім майно придбав великий київський домовласник купець Л. Апштейн, на замовлення якого 1898 року зведено триповерховий фасадний будинок. За архітектурними ознаками його слід віднести до проєктів архітектора А.-Ф. Краусса, який 1900 року запроєктував флігель (№ 38-б); під час будівництва вирішення головного фасаду флігеля порівняно з проєктом спростили. 1911 року майно перейшло до А. Мозерт, далі власниками були міщанин Г.-Е. Нічко та Е. Костюковська, а 1917 року садибу купив З.-І. Бейлін — останній власник до націоналізації.
У підвалі фасадного будинку містилася пекарня, на першому поверсі — три магазини, на другому й третьому — по дві п’ятикімнатні квартири. Головний будинок (1897–98) чотириповерховий (четвертий надбудовано 1939 року), цегляний, тинькований, Т-подібний у плані, з глибоким дворовим ризалітом. Вирішений у формах історизму на основі ренесансно-барокових стилізацій. Композиція головного фасаду симетрично-осьова; півциркульний фронтон і ступінчастий аттик втрачено під час надбудови, тепер центральну розкріповку завершує аттик у вигляді антаблемента з розірваним фронтоном. Розкріповку обабіч фланковано великими доричними пілястрами, стіни першого поверху рустовані, вікна декоровано сандриками й підвіконними філенками з рослинним орнаментом, а над вікнами третього поверху — стилізовані мушлі. Автентичні ґрати балконів не збереглися. Флігель (1900, № 38-б) чотириповерховий, Т-подібний, з доричними півколонами на рівні третього–четвертого поверхів, тридільним аттиком із круглим вікном і лавровими підвісками на пілястрах. Садиба — цінний зразок одночасної забудови в стилістиці історизму.
У радянські часи будинок орендував житловий кооператив, одне з приміщень займало кооперативне товариство «Заря», що виробляло цигарки. У 1918 році в головному будинку містилося акціонерне товариство видавничої справи «Южная копейка», створене на спільних зборах у грудні 1916. З 1 січня 1917 тут діяли друкарня й правління; головою і директором-розпорядником був І. Демидов, другим директором-розпорядником — Г. Шварц (Бостунич). Товариство видавало щоденну російськомовну газету «Южная копейка», яка виходила з вересня 1910 року, інколи зі спеціальними вечірніми випусками. 1916 року наклад сягнув 65 тисяч примірників. Тут побачили світ номери від 7 липня 1917 до 5 січня 1918 року, з рубриками «Автономія України», «Громадянська війна», «У Києві», «На фронті» та іншими. З газетою співпрацювали українські й російські журналісти, письменники, вчені, громадські діячі, серед них О. Александровський, Г. Афанасьєв, С. Бразуль-Брушковський, П. Бутенко, К. Воблий, Є. Водовозова, В. Короленко, Б. Нольде, М. Туган-Барановський; під псевдонімами писали С. Бердяєв (Аспид), С. Буда (Гном) і В. Короленко (Прохожий). В одному з номерів опубліковано «Лист до редакції» В. Винниченка. Тепер на першому поверсі головного будинку — магазин.