1839 року ця садиба була продана дружині капітана А. Шпаковській; 1870-го її придбало подружжя М. і О. Мосаківських. 1892 року частину садиби площею 309 кв. сажнів придбав дворянин П. Крутиков — власник цирку «Гіпо-Палас» («Цирк Крутикова») на сучасній вулиці Архітектора Городецького, 7, будинок якого був одним із перших зразків модерну в Києві. У садибі Крутиков розмістив дерев’яну споруду кінного манежу, що стояла в тилу старого дерев’яного одноповерхового будинку. Така забудова існувала майже без змін до спорудження нинішнього фасадного будинку, хоча манеж не позначено на плані Києва 1925-го.
Замовником повоєнного будівництва виступила фабрика «Пух-перо». Проєкт погоджено остаточно 1949 року; автори — архітектори А. Добровольський (керівник) і О. Малиновський, співавтор — С. Шпільт, які працювали в 6-й архітектурній майстерні при Управлінні головного архітектора Києва (нині інститут «Київпроект»). Будівництво завершено 1951-го. Від проєкту збудований будинок відрізняється відсутністю високих мансардних вікон із трикутними фронтонами та вінцевих декоративних башточок-пінаклів.
Головний фасад вирішений у формах радянського ретроспективізму з мотивами народної української архітектури. Для облицювання використано архітектурну кераміку, яку активно пропагували в повоєнні роки: суцільний килим вкриває чоловий фасад, усі елементи виготовлено на комбінаті «Керамік» з місцевих київських глин на штампувальному пресі. Будинок п’ятиповерховий, цегляний, прямокутний у плані, з проїздом на лівому фланзі, однією секцією з дво- й трикімнатними квартирами; дах двосхилий. Композиція симетрична, вісь фіксує лоджія третього поверху. Поле стіни, облицьоване трьома видами дрібних кахлів, виділяє вертикалі еркерів з балконами на кронштейнах. Два вітринні вікна першого поверху мають аркові завершення, циліндричне перекриття проїзду орнаментоване керамічними розетками, вінцевий карниз складається з іоніків і чвертєвого валу з розетками. Над замковим каменем проїзду — композиція з колосся пшениці, сувою-картуша та двох серпів. Центральний балкон третього поверху розташований у ніші з керамічним панно на радянську тематику (снопи, роги достатку, зірка, серпи). Дворовий фасад стриманий, без кераміки; входи до під’їздів — з боку подвір’я. Звід називає будинок цікавим зразком київської архітектури початку 1950-х, оціненим як приклад творчих пошуків українських архітекторів, попри зауваження сучасників. Станом на 1958 на першому поверсі був магазин.