До перенумерації 1898 року наріжна ділянка мала № 34, сусідня — № 38. У 1860–1870-х садиба № 24 належала дружині ротмістра Н. Носач-Носковій, у 1880-х — О. Браунштейн, на замовлення якої 1888 року на червоній лінії забудови нинішньої вулиці Великої Васильківської звели цегляний двоповерховий будинок за проєктом арх. І. Гурковського (не зберігся). На початку 1890-х садиба перейшла до доктора медицини І. Бендерського, великого київського домовласника, що володів нею до кінця 1910-х. 1898 року на його замовлення на лінії сусідньої вулиці на місці одноповерхового дерев’яного будинку зведено чотириповерховий прибутковий будинок і триповерховий флігель (не зберігся) за проєктом арх. М. Казанського. Сусідня садиба № 26 з 1869 року належала А. Горенштейну; 1913 року її власники розділили на два домоволодіння. Стара забудова в садибі № 24, вочевидь, згоріла під час війни, а чотириповерховий флігель було зруйновано без відновлення.
Технічний проєкт нинішнього будинку склали наприкінці 1949 року в 5-й майстерні інституту «Київпроект» (керівник — арх. Б. Приймак); архітектори проєкту — Б. Приймак, В. Поліщук, інженер-конструктор — Е. Липович. Будівлю запроєктовано на червоних лініях вулиць та площі, що реконструювалася, на три секції на 46 квартир; підвищена висота зумовлена важливим місцем розташування. Перший поверх одразу планувався під магазини, кімнату дитячого форпосту й квартиру двірника, у підвалі — пральня. У квартирах передбачали комори й антресолі над санвузлами, висота кімнат 3,6 м. Відразу по завершенні будівництва 1953 року відкрито магазин взуття торгу «Київвзуття» площею 209 кв. м.
Проєкт реалізовано у спрощеному вигляді: над семиповерховою частиною з боку вулиці не виконано баштоподібного завершення (альтанки) з фігурним фронтоном барокових абрисів і шпилем, ніші на рівні шостого–сьомого поверхів не отримали рельєфного керамічного облицювання, портали першого поверху спрощено. Будинок шестиповерховий, у центральній частині — семиповерховий, з підвалами, цегляний, облицьований керамічними плитками, в плані складний, видовжений уздовж вулиці, з заокругленою наріжною частиною. Дах чотирисхилий. Композиція майже симетрична відносно центральної підвищеної частини з ярусним членуванням: перші два поверхи в руст під бучарду, над четвертим — широкий карниз, вінцевий карниз із рядом овів, масивні балкони на кронштейнах із баластрадами, наріжні заокруглені балкони. Входи оформлено як масивні портали з гранітними пілястрами й розірваними сандриками. Звід називає будинок важливим містобудівним акцентом і типовим зразком повоєнної архітектури в стилістиці радянського ретроспективізму. У ньому проживав філософ, член-кореспондент АН УРСР М. Гончаренко. Станом на 1952 на першому поверсі були магазини, частину приміщень займала редакція газети «Киевский телеграф».