Садиба складається з головного будинку (Велика Васильківська, 23), флігеля (23-в) і будинку на вулиці Шота Руставелі, 24. Первісно вона входила до великого домоволодіння площею 1 тис. квадратних сажнів, з якого наприкінці XIX століття сформувалося кілька окремих садиб. Збережена забудова споруджена в 1888–1893 роках на замовлення тодішнього власника, купця К. Гольдфарба, за проектом архітектора В. Ніколаєва. Формування комплексу завершилося в 1946–1951 роках, коли головний будинок і флігель відновили й перебудували після руйнувань під час Великої Вітчизняної війни.
Головний будинок (1888–1889, 1930-ті, 1951). За проектом мав видовжений по червоній лінії вулиці прямокутний обсяг із симетрично-осьовою композицією чолового фасаду, підкресленою трьома ризалітами з півциркульними декоративними фронтонами; центр акцентувала башточка зі шпилем, на першому поверсі був проїзд у двір. На другому й третьому поверхах кімнати призначалися для нижніх армійських чинів, на першому були магазини. Під час громадянської війни будинок постраждав від пожежі, в 1920-х його відремонтували, наприкінці 1930-х надбудували четвертий поверх. Удруге він горів у роки Великої Вітчизняної. 1946 року за замовленням управління будівництва МВС СРСР Український державний інститут проектування міст («Діпроміст», головний архітектор проекту — Бондаренко) розробив проект відновлення; будинок здано 1951-го. Від двох реконструкцій залишилися лише старі зовнішні стіни, внутрішнє планування змінено, фасади перероблені у формах радянського ретроспективізму. Нині чотириповерховий, цегляний, тинькований, із проїздом по центральній осі. Фасад ритмічно ярусний, із сімома групами спрощених пілястр, віконними прорізами двох типів, підвіконними балясинами на рівні другого поверху та гіпсовими розетками з лавровими гілками на рівні третього.
Житловий будинок на Руставелі, 24 (1892, 1930-ті): 1938–1940 років трест «Укрцивільпроект» розробив проект надбудови четвертого поверху (арх. Корвін) з чотирма квартирами. Чотириповерховий, цегляний, у плані Т-подібний, з симетрично-осьовим фасадом у стилістиці історизму, дощаним рустом першого поверху й проїздом у вигляді пологої арки; збереглися ажурні металеві огорожі балконів.
Флігель (1891, 1940-ві). Гольдфарб планував два бічні П-подібні флігелі, що утворювали б замкнене подвір’я, але збудував лише прямокутну частину на межі з садибою № 21. Флігель призначався для казарм, мав коридорне планування й пічне опалення. Під час війни горів; за проектом 1946 року його перепланували під квартири й надбудували четвертий поверх. Замість запланованого благоустрою двору (сквер, клумба, фонтан, дитячий майданчик) створили прохід до вулиці Руставелі.
У 1920-х роках у садибі містився Київський торговельно-промисловий технікум з фінансовим, промисловим і торговельним відділами, термін навчання три роки. Викладали економісти К. Воблий (статистика) і П. Кованько (завідувач промислового відділу), історик, археограф і картограф В. Кордт (німецька мова), правники В. Карпека й М. Мітіліно, економіко-географ А. Синявський, хімік-технолог В. Шапошников. Звід називає садибу цікавим зразком комплексної забудови за проектом відомого київського архітектора. Нині на першому поверсі головного будинку магазини й ресторан.