З 1891 року ділянка належала Київському благодійному товариству, опікунками якого були дружини вищих посадових осіб. Того ж року тут відкрили безкоштовну амбулаторію з видачею ліків для неімущих киян (за підтримки дружини генерал-губернатора). 1893 року коштом філантропа Н. Терещенка для амбулаторії збудували одноповерхову будівлю по фронту нинішньої вулиці Лабораторної за проектом арх. В. Ніколаєва; вона не збереглася.
У серпні 1909 — жовтні 1910 року в садибі зведено новий корпус безкоштовної стаціонарної лікарні з хірургічним відділенням. Одночасно в тилу побудовано каплицю для відспівування небіжчиків; із заходу до неї прилягало приміщення для розтину (не збереглося). Автор проекту — єпархіальний архітектор Є. Єрмаков, штатний технік товариства. Будівництво фінансував київський лісопромисловець і меценат С. Могилевцев; у забезпеченні медичним обладнанням брали участь цукрозаводчик О. Терещенко та його сестра В. Ханенко. Лікарні присвоїли ім’я дружини генерал-губернатора Є. Трепової, яка значно сприяла організації закладу. Лікарня була розрахована на 18 ліжок і приймала переважно хірургічних хворих, а амбулаторія — хворих за всіма профілями.
Лікарняний корпус двоповерховий із підвалом, цегляний, тинькований, прямокутний у плані, з ризалітами на видовжених фасадах; планування коридорного типу, перекриття пласкі, дах вальмовий. Фасад паралельно вулиці лаконічно оформлено в стилі раціональний модерн із декоративними геометричними елементами. Головний вхід підкреслено ризалітом, над ним був напис з іменем Є. Трепової (не зберігся). Вирізняється об’єм операційної з великим вікном на другому поверсі (спочатку вона мала й верхнє освітлення через скляний ліхтар). Цегляні димарі втрачені.
Каплиця цегляна, тинькована, прямокутна, з півциркульним фронтоном над входом; її первісне завершення у вигляді приземкуватого шатра з хрестом втрачене. У 1999–2000 роках каплицю перебудували на церкву: до північного фасаду прибудували об’єм, завершили дерев’яною вежею, чоловий фасад увінчали дерев’яним лучковим фронтоном. 2000 року церкву освячено в ім’я св. Романа Солодкоспівця.
Після революції в садибі й далі працювали медичні установи, зокрема в 1920-х роках Дім немовляток. У повоєнні роки по фронту Великої Васильківської та Лабораторної збудували корпус поліклініки, а в колишній лікарні містилася дитяча поліклініка № 1. Каплицю використовували для господарських потреб. На час запису в Зводі споруди перебували на ремонті. Звід називає комплекс цікавим зразком медичного закладу початку XX століття.