Палац «Україна» збудовано 1970 року за проектом архітекторів П. Жилицького та Є. Маринченка; 1971-го їх удостоєно за цей проект Державної премії УРСР імені Т. Шевченка в галузі архітектури. Указом Президента України від 22 квітня 1998 року палацу надано статус Національного. На час відкриття він мав найновіше обладнання й апаратуру.
У 1996–1998 роках провели капітальний ремонт і реконструкцію: замінили деякі конструкції та елементи оздоблення, частково змінили облицювання інтер’єрів (уральський камінь на грецький мармур), зробили нове покриття стелі, встановили численні світильники; тернопільська фірма виготовила кришталеві люстри. Облицьований білим мармуром басейн набув форми спіралеподібної мушлі, колони банкетної зали одягли в білий мармур. Реконструкція не змінила архітектурного вигляду палацу та його призначення.
У архітектурі втілено основні риси функціоналізму 1970-х: доцільність, простоту й логічність. Габарити будівлі 50 х 80 м, висота зали 28 м, будівельний об’єм 152 тис. куб. м. Основний обсяг і фасади розчленовано вертикальними ребрами з анодованого алюмінію золотавого відтінку. Конструкція збірно-монолітна, каркасна. Для фасадів використали граніт Жежелівського, Янцевського та Токівського родовищ, вапняк Альминський і білий мармур Коєлгінського родовища. На рівні першого поверху тягнеться портик із білого мармуру. Фасад розгорнуто вздовж вулиці, перед ним невеличка площа; 125-метрова лінія фасаду енергійно прогнута.
У центрі внутрішнього планування — трапецієподібна в плані зала для глядачів; зала, фойє, сцена й вестибюль розташовані на осі палацу, композиція здебільшого симетрична. В оздобленні фойє використано червоний граніт, туфодацити, ліпарити Закарпаття, білий грецький мармур, мармур «газган» і казахстанський камінь-черепашник. Стіни залу прикрашають акустичні ажурні панелі з полірованого дерева, стеля — біла підвісна, з кесонами, що нагадують чашолистик п’ятипелюсткової квітки. Є прес-центр на 150 осіб і зала переговорів на 100.
У лівій рекреації розташоване панно «Березовий гай», виконане інкрустацією з мармуру різних відтінків. На стіні між банкетною залою та службовим блоком — чотири гобелени з історичними містами Гетьманщини (Київ, Батурин, Глухів, Чигирин) із гербами міст і постатями князя Володимира Святославича, гетьманів Б. Хмельницького, І. Мазепи, П. Полуботка, козацької старшини, спудея-скрипаля й козака, а також керамічне панно-барельєф «Золотоверхий Київ» скульпторів В. Прядки та О. Олійника. У ньому поєднано золотоверхі собори — наявні, втрачені, відновлені — із сучасними спорудами й образами української народної пластики; угорі цитата з «Повісті временних літ» про пророцтво апостола Андрія. Звід називає палац визначною пам’яткою архітектури 1970-х.