Первісний триповерховий об’єм зведено 1875–1876 років за проєктом і під наглядом арх. Володимира Ніколаєва на замовлення Євгена Афанасьєва, з триповерховою прибудовою для кухонь і санвузлів з боку подвір’я. У підвалі були комори й три житлові кімнати, на першому й третьому поверхах — по дві шестикімнатні квартири, на другому — одинадцять кімнат. На подвір’ї спорудили одноповерховий мурований флігель (не зберігся) з пральнями, каретними сараями й стайнями на дев’ять коней. 1880–1881 років за проєктом і під наглядом Ніколаєва на межі з садибою № 9 збудували чотириповерховий Г-подібний мурований флігель, що прилягав до первісного будинку, а з боку садиби № 13 зробили прибудову з арковим проїздом. Парадні сходи — гранітні, сходові майданчики — мозаїчні.
До 1917 року домоволодіння належало родині Є. Афанасьєва, після його смерті власницею стала вдова Н. Афанасьєва, згодом дочки В. Тарновська й О. Мерклінг. 1918 року маєток перебував у віданні Київського окружного страхового товариства. 1937-го будинок надбудували четвертим поверхом. Чотириповерховий мурований будинок з підвалом, коридорного планування, складається з Г-подібної, Т-подібної та прямокутної частин. Чоловий фасад — шестидільна асиметрична композиція в стилі неоренесанс: другий і четвертий прясла виділено розкріповками з аттиками-парапетами, першого, третього й п’ятого прясел стіну по всій висоті горизонтально рустовано, на рівні першого поверху — високорельєфною рустикою; вікна другого поверху увінчано чергуванням горизонтальних і лучкових сандриків.
У 1876–1897 роках тут жив Євген Афанасьєв (1837–1897) — лікар-терапевт, доктор медицини, у 1870–1885 роках приват-доцент медичного факультету Київського університету, перший у Києві читач повного курсу лікарської діагностики, завідувач кафедри окремої патології і терапії (1893). Він був одним з організаторів Товариства боротьби із заразними хворобами, головою комісії з розробки положення про Бактеріологічний інститут, гласним Київської міської думи (з 1879). З його ініціативи збудовано безкоштовну лікарню для чорноробів (тепер Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит») і міську каналізацію; він підтримував Київське товариство нічних лікарських чергувань — попередника швидкої допомоги. Похований у Видубицькому монастирі. У 1880-х у квартирі № 16 жив доктор Б. Мандельштам.
1903–1905 років в будинку жив педагог і колекціонер Микола Черкунов (1844–1905): з 1870 року викладав географію у Першій київській гімназії, його згадував у спогадах вихованець гімназії Костянтин Паустовський. Колекція Черкунова — понад 4 тис. одиниць флори, фауни, мінералів, карт і ремісничих виробів — зберігалася в квартирі й була доступна для відвідування; серед гостей був Михайло Грушевський, що зафіксовано в його споминах. Черкунов входив до комітету Педагогічного музею Київського навчального округу, був автором кількох підручників, а по його смерті колекції передали цьому музею. 1903–1905 років у квартирі № 16 на третьому поверсі мешкав також політичний діяч, учений-енергетик Гліб Кржижановський. Тепер частину приміщень займають Український реставраційний центр і управління капітального будівництва.