1904–1905 років на ділянці господарського двору садиби Києво-Софійського митрополичого дому за проєктом єпархіального архітектора Є. Єрмакова підрядник Ф. Альошин звів чотириповерховий будинок на 16 квартир; для цього розібрали частину оборонного монастирського муру XVIII століття. 1909–1910 років на розі з Георгіївським провулком Єрмаков звів ще дві секції на 25 квартир, кожну з ліфтом; будинок електрифікували. Середню секцію збудували 1912–1913 років. 1978–1981 років будинок надбудували п’ятим поверхом. У вестибюлях 1910 і 1913 років збереглися ліпні плафони в дусі модерну.
1927–1933 років у квартирі № 4 жив актор, режисер і театральний діяч Микола Садовський (Тобілевич), засновник першого українського стаціонарного театру в Києві (1907), брат Карпенка-Карого й Саксаганського. Повернувшись 1926 року з еміграції, він не мав права на власний театр і перебував під наглядом ДПУ; знявся у фільмі «Вітер з порогів».
У квартирі № 34 у 1920-х — 1935 роках жили оперний бас Михайло Донець і його дружина, співачка Марія Донець-Тессейр. Донець багато зробив для української опери в Києві й для українізації оперних театрів; 1941 року його заарештували, і він загинув в ув’язненні. 1935–1936 років у цій квартирі жила співачка Оксана Петрусенко.
Також тут жили: мистецтвознавець, академік ВУАН Федір Шміт (1921–1924), архітектор Дмитро Дяченко, перший ректор Київського архітектурного інституту, живописець Лев Крамаренко, ректор Інституту пластичного мистецтва, історик Микола Стороженко, єпископ УАПЦ Григорій Стороженко (заарештований тут 1922 року), поет Борис Тен, адвокат Дмитро Григорович-Барський, захисник у справі Бейліса, у квартирі якого 1918 року збиралися міністри Української Держави. До 1935 року тут жив історик і пам’яткоохоронець Василь Базилевич, один із засновників Київського археологічного інституту; після звільнення 1940 року він оселився в Таганрозі, де 1942 року його розстріляли гестапівці за спробу врятувати музейні колекції.