Будинок 1911—12 років семиповерховий (перший поверх цокольний, останній мансардний), цегляний, тинькований, Т-подібний у плані, односекційний, з ліфтовою шахтою в центрі; на правому фланзі — проїзд на подвір’я. Вирішений у формах пізнього модерну; за Зводом, це цінна пам’ятка архітектури і мистецтва доби модерну. Чоловий фасад побудовано за класицистичною симетричною схемою: на флангах — тривіконні розкріповки з трапецієподібними щипцями на рівні мансарди, у центрі — вхідний портал, масивний балкон і плаский сегментний еркер, що закінчується балконом. Вікна різноманітної конфігурації (прямокутні, аркові, з трапецієподібними та скошеними перемичками), балкони розташовано в шаховому порядку. Прямокутний вхід фланковано двома колонами композитного ордера; на рівні балкона — два горельєфи напівоголених жіночих постатей на зразок каріатид, що підтримують нижню площину еркера; бетонні тумби балкона прикрашено горельєфними чоловічими головами. У центрі еркера — порожнє поле, вірогідно призначене для нині відсутнього рельєфу. В інтер’єрі збереглося первісне оздоблення вестибюля й просторої сходової клітки, освітленої верхнім світлом: одномаршові мармурові сходи, барельєфи з пасторальними сценами, ренесансний орнамент стелі, метласька плитка майданчиків.
З 1920-х років до 1968-го у квартирі № 7 жив Володимир Леонтович (1881—1968), інженер-будівельник і архітектор-реставратор. Як волинський єпархіальний архітектор (1910—14, Житомир) проводив інженерно-геодезичні дослідження, реставрував дерев’яні церкви на Волині (1906—12) та інші пам’ятки української архітектури, зокрема дзвіницю жіночого монастиря біля церкви св. Василія в Овручі (1908) і «Вежу муровану» в Острозі (1913—15). Із В. Максимовим спорудив меморіальний комплекс «Козацькі могили» в с. Пляшева (1910—14) з використанням модернізованих українських національних форм. З 1914 року працював у Києві на інженерних посадах, викладав у політехнічному, інженерно-будівельному та художньому інститутах, професор (з 1940), член Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва (1910—19). Автор книжки «Архітектори, інженери і скульптори, що працювали в Києві у 1855—1925 рр.». У 1910-х роках у будинку мешкав також геолог Володимир Чирвинський (1883—1942), який викладав у Київському університеті, КПІ, на Вищих жіночих курсах і Жіночих медичних курсах, а з 1919 року працював старшим геологом Українського геологічного комітету. За даними Зводу, на першому поверсі був магазин, на другому — Федерація польських організацій в Україні «Польський дім у Києві».