Чотириповерховий на цокольному поверсі, цегляний, пофарбований, Т-подібний у плані, односекційний будинок 1910 року. Оздоблений у стилі модерн. Чоловий фасад із входом у центрі асиметричний, акцентований прямокутним еркером над порталом та фланговими завершеннями: ліворуч — щипцем, праворуч — аттиком. Площину стіни розчленовано різнофактурним обробленням: цоколь, еркер і фриз тиньковані, поверхи з першого до третього вирішено в лицьовій цеглі (нині пофарбовано). Фасад пожвавлюють різні за формою вікна — тридільне на першому поверсі зі скошеними кутами, п’ятикутне в еркері, шестикутне на четвертому — та геометризовані орнаменти й ліплені вставки із хвилями, морськими істотами й водоростями. В інтер’єрі збереглися первісне оздоблення вестибюля й металеве огородження сходів. За Звідом, це добре збережена пам’ятка прибуткової забудови міста доби модерну.
У 1911 — середині 1913 року в трикімнатній квартирі № 4 проживала Олена Пчілка (Ольга Косач, 1849—1930), письменниця, фольклористка, етнографка, членкиня-кореспондентка ВУАН. Вона редагувала й видавала громадський та літературно-науковий журнал «Рідний край» (засновано 1905 у Полтаві, з 1907 виходив у Києві) і дитячий часопис «Молода Україна» (від 1908) — єдиний на той час український часопис для дітей. З «Рідним краєм» співпрацювали Х. Алчевська, С. Васильченко, А. Кримський, М. Кропивницький, Леся Українка, Панас Мирний, О. Олесь, М. Рильський, Л. Старицька-Черняхівська, П. Тичина, Г. Хоткевич, М. Чернявський, Г. Юра, Д. Яворницький та інші. У ці роки вийшли її спогади «З молодих літ П. Житецького» (1911), «Микола Лисенко» (1912), оповідання «Поезія в стилю „модерн“» (1911), поезії «Миколі Лисенкові» (1912, на смерть композитора) та «Сповідь» (1913). У другій половині 1913 року Олена Пчілка переїхала до Гадяча і перенесла туди редакцію.
Леся Українка (1871—1913) мешкала й працювала тут у матері з кінця квітня до 25 травня 1911 року та з кінця квітня до середини травня 1913-го. У «Рідному краї» вона надрукувала вірші «На роковини [Т. Г. Шевченка]» (1911) та «Граф фон Ейнзідель» (1913). У квітні—травні 1913 року востаннє приїздила до Києва; 4 травня в Українському клубі «Родина» (вулиця Володимирська, 42) була присутня на вечорі, влаштованому на її честь, і виступила зі зверненням до літературної молоді. Померла 1 серпня 1913 року в Сурамі (Грузія), похована на Байковому цвинтарі. 1955 року на фасаді встановлено мармурову меморіальну дошку, 1971-го замінену на гранітну (архітектор В. Шевченко). Нині на першому поверсі перукарня та ювелірний магазин.