Будинок 1898—99 років чотириповерховий з мансардним поверхом, цегляний, тинькований, Г-подібний у плані, з двома квартирами на кожному поверсі. Оздоблений в історизмі з елементами французького ренесансу. Головний фасад симетричний; асиметричний тільки перший поверх, де на правому фланзі розташовані проїзд і вхід у сходову клітку. Центр виділено тричвертєвими колонами великого композитного ордера, бази яких підтримують на рівні другого поверху напівпостаті атлантів. Колони фланкують напівкруглий балкон третього поверху з первісними ажурними ґратами у вигляді корзини та напівциркульну арку, що спирається на напівпостаті каріатид. Лиштви вікон складаються з рустубрекчії, іонічних напівколон (другий поверх), каріатид і композитних напівколон (третій), фільончастих пілястрів (четвертий). Пишний ліплений декор використовує рослинні орнаменти, картуші й волюти. Первісно центральну вісь підкреслювала вежка цибулястої форми (втрачена); у вестибулі частково збереглося оздоблення — ліплений меандровий фриз з лавровим листям.
1902 року в квартирі № 29 проживав Сергій Бердяєв (1860—1912), письменник, театральний критик, видавець, публіцист, громадський діяч, лікар за освітою; брат філософа М. Бердяєва. З 1885 року перебував під постійним поліцейським наглядом за демократичні переконання, тому часто змінював адреси. У 1890—93 роках разом з дружиною видавав у Києві журнал «По морю и по суше», пізніше — газети «Справедливость» («Киевская заря», 1905) і «Свободный труд» («Работник», 1906). Брав участь у діяльності Київського літературно-артистичного товариства; на запрошення Лесі Українки, яка дружила з родиною Бердяєвих, виступав на вечорі, присвяченому Гейне. Писав поезії російською та українською, багато віршів і статей присвятив українським діячам (Глібову, Заньковецькій, Кропивницькому, Лисенку, Старицькому, Шевченку), листувався з І. Франком та О. Маковеєм, переклав російською «Гірські думи» Маковея та низку творів Франка, Старицького й Федьковича, а німецькою — «Євшан-зілля» Вороного. Видав три збірки поезій (1891, 1895, 1896). Похований на Пріорському цвинтарі (знищений).
У 1910—17 роках у будинку мешкав Тимофій Лоначевський-Петруняка (1837—1920?), лікар-фармацевт, хімік. Після закінчення медичного факультету Київського університету (1857) працював у ньому, у 1889—1920 роках професор і завідувач кафедри фармації та фармакогнозії. Досліджував молекулярні сполуки, розробляв методи очищення дніпровської води. Раніше жив на Жилянській, 63 і Саксаганського, 113.