Фасад вирішено в стилі історизм з рисами неоготики; виділено два вертикальні акценти зі стрілчастими вікнами та завершеннями у вигляді фігурних аттиків. У плані будинок був Г-подібним з розвиненими тильними ризалітами, пізніше його добудували, і він став прямокутним. За даними Зводу, будинок пристосовано під офіси.
1913—14 у квартирі № 3 містилося правління Товариства українських кооператорів «Наша кооперація», засноване в Києві 1912 року (статут зареєстровано в Міській управі 12 листопада 1912) як ідейний центр національного кооперативного руху, опозиційний російській владі. Товариство налічувало близько 150 членів на території Центральної та Східної України, видавало журнал «Наша кооперація», стінний табель-календар, книжки, брошури. Раніше правління було на вул. Жилянській, 74, кв. № 7. З початком Першої світової війни товариство і журнал заборонила російська влада.
1913 року у квартирі № 3 містилася також редакція українського двотижневого кооперативного ілюстрованого журналу «Наша кооперація», що виходив у 1913—14 коштом і заходами товариства. Тут підготовлено № 12—22; редактор-видавець — П. Немоловський. Журнал набирали в друкарні 2-ї Артілі на Володимирській, 43. У ньому були статті з усіх галузей кооперації (споживчої, кредитової, сільськогосподарської), огляд преси, торговельні звістки, запитання й відповіді, оголошення, бібліографія й реклама. Журнал висвітлював роботу 2-го Всеросійського з’їзду кооперації (1—7 серпня 1913) і кооперативної секції Всеросійської промислової виставки 1913 року в Києві, експертна комісія якої присудила часопису малу золоту медаль. Друкувалися політичні, громадські й кооперативні діячі та представники творчої інтелігенції з усієї України, часто під псевдонімами: М. Голобородько, В. Єфремов, А. Жук, М. Левитський, М. Луцкевич, М. Мандрика, М. Меленевський, П. Немоловський, М. Павловський, П. Пожарський, В. Прокопович, В. Самійленко, М. Стасюк, В. Степанківський, І. Челюк, І. Шраг та інші. Також порушувалися питання поліпшення шляхів, будівництва в українському стилі, української мови.
Приблизно у 1913—18 в будинку жив Микола Стасюк, кооперативний і політичний діяч; ймовірно, його квартира була адресою товариства й журналу. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут, де долучився до українського національного руху, працював на Катеринославщині й у Києві; з 1914 року ревізор-інструктор Київського союзу установ дрібного кредиту «Союзбанк», публікувався в «Записках Українського наукового товариства у Києві» та «Літературно-науковому вістнику». Належав до РУП, пізніше до УПСР. 1917 року — один із засновників і член Центральної Ради (з березня) та Комітету УЦР, згодом Малої Ради; на з’їзді діячів українського села 6—7 квітня 1917 обраний головою Української селянської спілки; в УЦР очолював агітаційну комісію; розробив проєкт організації губернських, повітових і волосних українських рад, схвалений у квітні 1917; у червні—серпні 1917 — генеральний секретар харчових справ. За Директорії УНР — начальник постачання Армії УНР у Кам’янці-Подільському. Емігрував, 1920-го повернувся, працював у ВУАН; 1931 року репресований у сфабрикованій справі «Українського національного центру». Раніше мешкав на цій вулиці в будинку № 141, потім у № 33—35.