Садиба складається з головного будинку (№ 74, 1897—98) і флігеля (№ 74-б). Через похилий рельєф ділянку влаштовано двома терасами: нижня з чоловим будинком, верхня з флігелем; цегляні служби біля підніжжя верхньої тераси не збереглися. Головний будинок чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, у плані близький до прямокутника, з тильним ризалітом; дах вальмовий. Декор витримано в історизмі в манері київського ренесансу, яку в кінці XIX століття широко застосовували в масовій забудові; за Зводом, одним із провідних проєктувальників цього напряму був А.-Ф. Краусс (автора саме цього будинку Звід не називає). Симетричний фасад підкреслено лучковим фронтоном і ступінчастим аттиком, вікна першого—четвертого поверхів оздоблено різним декором (рустування, доричні та композитні пілястри), є ліплені вставки з орнаментом і меандром. У напівпідвалі були торговельні приміщення, на кожному з поверхів — по дві квартири. Флігель двоповерховий, у стилі історизм, із входом, обрамленим тричвертними коринфськими колонами. За даними Зводу, головний будинок тоді перебував на реконструкції.
У 1906—11 роках у квартирі № 7 містилося правління Київського товариства фотографів-аматорів «Дагер». Воно було засноване 1901 року й названо на честь Луї-Жака-Манде Дагера, винахідника дагеротипії. Об’єднувало аматорів Києва та всієї України, мало фотолабораторію та бібліотеку, проводило щотижневі бесіди й консультації, влаштовувало виставки, сприяло поширенню художньої, наукової, технічної та побутової фотографії та досліджувало рентгенологію. Першим головою (до 1906) і почесним головою (1912—13) був Михайло Щукін, член Ради правління Південно-Західної залізниці, заступником до 1911 року — професор Лев Малиновський, директор хірургічної клініки. У 1906—11 товариство очолював М. Петров; то були роки найвищих досягнень: члени «Дагера» отримували Гран-прі й золоті медалі на конкурсах у Москві й Саратові (1908), Казані (1909), Будапешті (1910), Амстердамі (1912). Завдяки товариству Київ став одним із відомих центрів світової фотографії. У грудні 1908 року під час 2-го з’їзду діячів фотографії Російської імперії «Дагер» організував 2-гу Міжнародну фотовиставку, а в січні 1911-го, до свого десятиліття, брав участь у відкритті Міжнародного салону художньої фотографії.
У садибі жили й бували різні люди. Архітектор Павло Голландський (1861—1939) жив тут з вересня 1898 до 1901 року; з вересня 1898-го викладав у Київському політехнічному інституті; за його проєктом збудовано жіночу торговельну школу імені П. Терещенка (1901), він керував спорудженням Троїцького народного будинку на нинішній вул. Велика Васильківська, 53 (1901—02). Співачка Катерина Воронець-Монтвід (1883—1955), лірико-драматичне сопрано, жила на початку XX століття в квартирі № 12 флігеля; у 1908—19 була солісткою Київської опери. У квартирі № 6, а в 1910-х — № 4 бував Михайло Грушевський; у будинку жив його дядько з материного боку З. Оппоков, а в 1902 — на початку 1907 року — мати вченого Г. Грушевська та сестра Г. Шамрай. Грушевський приїздив до Києва у наукових, видавничих і громадських справах: 1906 року він очолив Українське наукове товариство в Києві. У 1907—14 (з перервами) тут жила й Варвара Адріанова-Перетц (1888—1971), історик літератури: навчалася на Вищих жіночих курсах, закінчила Київський університет екстерном (1912), виявила й опублікувала чимало пам’яток української історії та культури, зокрема рукописи й стародруки з Волинського єпархіального давньосховища в Житомирі та бібліотеки Видубицького монастиря. 1914 року вона виїхала в Петроград. На початку XX століття у садибі зупинявся також Микола Вольський (псевд. Валентинов; 1879—1964), журналіст і політичний діяч.