Садибу наприкінці 1890-х оновила О. Стишинська (власниця з 1896), збудувавши два прибуткові будинки (№ 44 і 44-б) за майже ідентичними проєктами арх. А.-Ф. Краусса. На ділянці утворилося два послідовні подвір’я; в найдальшому розташовані господарські споруди, значно перебудовані й без архітектурної цінності. Стишинська не розрахувалася з кредиторами, і 1900 року майно описали за борги; 1901-го на публічних торгах його купив купець 2-ї гільдії М. Фальберг, який залишався власником до 1910-х років. Найстаріша будівля — двоповерховий житловий будинок 1850—51 (№ 44-е), первісно дерев’яний із мезоніном, 1894 року обкладений цеглою, у стилі пізнього класицизму; його вважають рідкісним зразком забудови вулиці середини XIX століття, а в 1990-х його реконструйовано.
Житловий будинок № 44 (1898) — чотириповерховий з цокольним півповерхом, цегляний, Т-подібний, з розвиненим дворовим ризалітом чорних сходів; кожен поверх був розрахований на дві великі квартири. Оздоблений у стилі історизм із ренесансно-барочними деталями; симетричний фасад підкреслено трьома розкріповками (бічні — трикутні фронтони, центральна — лучковий), на рівні третього поверху вікна розкріповок мають замкові камені у вигляді чоловічих маскаронів. Збереглися вестибюль і парадні сходи з керамічною плиткою та огородженням із волютоподібними арабесками. Флігель № 44-б (1899) має тотожне архітектурне вирішення, чотири квартири на поверсі та двоє сходів — парадні й чорні.
У квартирі № 8 будинку № 44 від 1896 року мешкав Яків Шульгін (1851—1911), історик, педагог, випускник Київського університету 1874 року, учень Володимира Антоновича й Михайла Драгоманова, учасник Старої Громади. 1874 року його заарештували й вислали до Красноярська на чотири роки; в Києві він з’явився наприкінці 1899-го, працював викладачем історії в гімназії Г. Валькера, а з 1903 — у Першій гімназії. Його сини залишилися в українській історії: Володимир Шульгін (1894—1918), громадський діяч, створив Українську студентську громаду, 1917 року став членом Центральної Ради, а в січні 1918 добровольцем пішов у 1-шу сотню Студентського куреня й загинув під Крутами; Олександр Шульгін (1889—1960), історик і дипломат, був членом Центральної Ради та Малої Ради, генеральним секретарем міжнаціональних справ (липень 1917 — січень 1918), за Української Держави — послом у Болгарії, пізніше головою уряду УНР в екзилі (1939—40). Обидва в той час навчалися в Першій гімназії.
1901—03 у квартирі № 24 жив Олександр Грушевський (1877—1943), історик, літературознавець, етнограф, брат Михайла Грушевського. Пізніше будинок знали як житло літераторів: у 1944—52 в кв. № 42 корпусу 44-б жив письменник Олекса Гуреїв, у 1944—54 в кв. № 44 — поет-сатирик Степан Олійник, а восени 1931 — влітку 1932 тут мешкав Микола Островський. Також у 1944—48 у кв. № 25 жив радянський профспілковий діяч Омелян Горбачов. За «Вікі любить пам’ятки», у 1941—1943 роках у будинку розташовувалася явочна квартира радянського підпільного райкому ЛКСМУ.