Садиба складається з головного будинку (№ 43, 1896) і флігеля в глибині двору (№ 43-б, 1890-ті). Головний будинок чотириповерховий, цегляний, на високому цоколі, у плані Т-подібний, з проїздом на подвір’я справа. Оздоблений в історизмі з елементами неоренесансу; симетричний головний фасад має центральну й дві бічні розкріповки, здвоєні вікна з колонками в імпостах, рустовані наріжжя та трикутні фронтони з балюстрадою (її втрачено). Вікна четвертого поверху аркові з ліпним декором, а вхід фланковано колонами коринфського ордера.
Флігель чотириповерховий (верхній поверх пізніший), на 12 квартир; нижні три поверхи теж у стилі історизм з елементами неоренесансу. Центральну розкріповку завершує лучковий фронтон із ліпною композицією — голівкою Аполлона серед пальмових гілок і волютоподібних пагонів. Забудова двома поперечними корпусами типова для київського житлового будівництва кінця XIX — початку XX століття.
У садибі жили відомі вчені. Від кінця XIX століття й до 1907 року — Микола Бобрецький (1843—1907), зоолог, випускник і професор Київського університету, секретар і декан фізико-математичного факультету, автор підручника «Основи зоології» (1884—91). У 1906—13 роках тут мешкав Олексій Коротньов (1854—1915), зоолог, професор кафедри зоології Київського університету з 1887 року, голова зоологічної секції Київського товариства любителів природи. У 1910-х роках до 1920-го в квартирі № 4 головного будинку жив Василь Таранухін (1873—1919), лікар-патолог, професор і завідувач кафедри судової медицини Київського університету, у 1918 році — голова Комітету судово-медичної експертизи при Міністерстві народного здоров’я Української Держави. У 1910-х роках в садибі жив також архітектор Дмитро Ракітін, співавтор проєкту будинку Управління Південної залізниці в Харкові (1914, не зберігся).