Садиба складається з чотириповерхового фасадного будинку з підвалом, пофарбованого у світло-жовтий колір із білими архітектурними деталями, і чотириповерхового флігеля з підвалом у теракотовому кольорі, також з білим оздобленням. Обидва будинки оформлені в цегляному стилі. Джерело датує садибу кінцем XIX — початком XX століття.
У кінці XIX століття й до 1911 року тут жив Василь Єрмаков (1845–1922) — математик і механік, професор Київського університету (з 1877), завідувач кафедри вищої математики Київського політехнічного інституту (з 1898), один із засновників Київського фізико-математичного товариства (1890) та його товариш голови. Він заснував «Журнал елементарной математики» (1884–86) та його продовження — видання, яке тривалий час лишалося єдиним у своїй галузі в Російській імперії. Єрмаков писав про диференціальні рівняння, теорію ймовірності, варіаційне числення, аналітичну геометрію й теоретичну механіку; з 1884 року був членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Мешкав він також у прибутковому будинку Михайла Грушевського на Паньківській, 9 (1911–12, не зберігся), а з 1913 — у будинку КПІ.
У кінці 1910-х (до 1919) мешкав Олександр Павловський (1857–1944) — патолог, мікробіолог і хірург, завідувач кафедри хірургічної патології й терапії медичного факультету Київського університету (1889–1912). Він ініціював створення Товариства для боротьби із заразними хворобами, Київської пастерівської антирабічної станції (1894), яку очолював, та Бактеріологічного інституту (1896), де був першим директором і керував відділом сироваток до 1909 року. Досліджував туберкульоз, риносклерому (1897 винайшов препарат для її лікування), хірургічні й газові інфекції; першим в імперії виготовив і застосував протидифтерійну сироватку (1895). У роки Першої світової керував госпіталем Червоного Хреста в Києві. 1919 року емігрував. На цій вулиці Павловський жив також у будинках № 70 (не зберігся) і № 28, а далі на Предславинській, 41 (не зберігся) та Володимирській, 68.
Тепер на першому поверсі головного будинку — хімчистка.