Чотириповерховий із високим цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, будинок має прямокутний план із невеликим виступом чорних сходів на дворовому фасаді. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Об’ємно-планувальне вирішення визначають дві симетрично розташовані шестикімнатні квартири на кожному поверсі.
Оздоблення виконано в стилі історизму із застосуванням цегляного та ліпленого декору. У центрі розміщено головний вхід із невеликим вестибюлем і парадними сходами; на фасаді їх виділяє тривіконна розкріповка з пластичним криволінійним завершенням. Одновіконні розкріповки з такими самими завершеннями фланкують фасад, утворюючи разом із центральною три композиційні осі, акцентовані аттиками й підкреслені арковими вікнами четвертого поверху та витонченими напівколонами коринфського ордера на третьому й четвертому поверхах. Решта елементів фасаду теж насичена декором: руст, пілястри, численні орнаментальні мотиви, профільовані міжповерхові гурти, монументальний вінцевий карниз. Архітектура пам’ятки вирізняється цілісністю й довершеністю мистецького вирішення, властивими найкращим зразкам прибуткових будинків кінця XIX століття.
1904–1907 років у будинку мешкав Олександр Дмитрович Павловський (1857–1944) — патолог, мікробіолог, хірург. У цей період він завідував кафедрою хірургічної патології й терапії медичного факультету Київського університету (1889–1912) та відділом сироваток Бактеріологічного інституту (1896–1909), був автором численних наукових праць з лікування інфекційних захворювань і проблем хірургії. Пізніше він мешкав на вулиці Предславинській, 41 (будинок не зберігся), а наприкінці 1910-х — у садибі № 41, 41-в на тій самій вулиці. Нині більшу частину приміщень займають фірми й установи.