Будинок стоїть на розі садиби, у групі з трьох зблокованих об’ємів: північно-західним боком садиба виходить на площу перед церквою Миколи Притиска, протилежним — до території колишньої Київської духовної семінарії. Садибу утворено 1813 року; вона належала Д. Сидорацькому, її межі збігаються з межами ділянки до пожежі 1811 року. Двоповерховий будинок зведено за проєктом архітектора А. Меленського між 1813 і 1828 роками разом з одноповерховим кухонним флігелем. За нових власників, Мединцевих (середина — кінець XIX століття), будинок і флігель об’єднано наріжним одноповерховим магазином (1860-ті), до південного торця прибудовано гранітні сходи на другий поверх (1870-ті). З 1870-х років будівлі використовувала лікарня, наприкінці століття вони належали Київській духовній семінарії. Після 1917 року пристосовані під комунальне житло; 1974 року мешканців відселено, будинок переплановано. Будинок двоповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у стилі класицизму: дві великі напівциркульні ніші на рустованому першому поверсі (на початку XX століття закладені), сандрики різної форми над вікнами другого поверху, потужний карниз великого виносу. У 1920-х роках у квартирі № 1 жив Микола Васильович Хомичевський (літературний псевдонім Борис Тен, 1897–1983), поет, перекладач, хормейстер, педагог, священик УАПЦ: у 1924–26 роках протоієрей Софійського собору, у 1924–28 роках священик Петропавлівської парафії на Подолі. Ув’язнений 1923 року (шість місяців умовно), удруге засуджений 8 серпня 1929 року й засланий на 10 років до таборів. Пізніше жив і працював у Житомирі; автор музичних творів, лібрето, перекладів з давньогрецької та латини, зокрема «Одіссеї» та «Іліади» Гомера.
Притисько-Микільська, 4/6 — тут жив Борис Тен
У 1920-х роках у квартирі № 1 цього будинку жив Микола Хомичевський, якого українська література знає як Бориса Тена. Поет, перекладач, хормейстер, педагог і священик Української автокефальної православної церкви: у 1924–26 роках протоієрей Софійського собору, у 1924–28 роках священик Петропавлівської парафії на Подолі. Його двічі заарештовували, а 1929 року заслали на десять років до таборів на Далекому Сході. Пізніше він жив і працював у Житомирі й переклав українською «Одіссею» та «Іліаду» Гомера. Сам будинок значно старший за свого мешканця. Садибу на площі перед церквою Миколи Притиска утворили 1813 року, а двоповерховий будинок звели між 1813 і 1828 роками за проєктом архітектора А. Меленського. Його фасад — класицизм з рустованим першим поверхом, сандриками різної форми над вікнами другого і карнизом великого виносу. Потім тут була лікарня, будинок належав семінарії, а після 1917 року став комунальним житлом. Звід називає його рідкісним зразком житла початку XIX століття.
Історія
Відомі люди
Борис Тен (Микола Хомичевський) — поет, перекладач, хормейстер, педагог, священик УАПЦ (1897–1983), перекладач «Одіссеї» та «Іліади» Гомера; жив у квартирі № 1 у 1920-х роках. А. Меленський — архітектор будинку (1813–28). Д. Сидорацький — власник садиби, утвореної 1813 року. Мединцеви — власники садиби в середині — наприкінці XIX століття.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/pritisko-mikilska-vulitsya/zhitloviy-budinok-poch-19-st_-v-yakomu-prozhivav-homichevskiy-m-v